11. Міністерство як центральний орган виконавчої влади в Україні.

Міністерство—це головний (провідний) орган у системі центральних органів влади, який покликаний забезпечувати впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності.

Міністерства є єдиноначальними органами. Міністр як член Кабінету Міністрів Укр. особисто відповідає за розроблення і реалізацію держ.політики, спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, приймає рішення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів. Міністр як посадова особа не є державним службовцем, а має статус політичного діяча. Таке положення стало можливим після появи Концепції адмін. Реформи в Україні, де було визначено, що особливості статусу посади «політичного діяча (політика)» виявляються у трьох ключових моментах:

--по-перше, в особливому порядку призначення на посаду;

--по-друге, в особливому порядку звільнення з посади;

--по-третє, в особливих рисах відповідальності, яка має ознаку публічної (тобто перед главою держави, парламентом, а також, у певних формах,--перед населенням) відповідальності за наслідки діяльності.

Міністр повинен взяти на себе виконання всіх політичних функцій у міністерстві, головні з яких полягають у визначенні відповідного напрямку урядової політики та в його реалізації в довіреному міністерству секторі державного управління. Реалії сьогодення в Укр. свідчать про поступове втілення у життя вказаних ознак, адже останнім часом уряди (лютий 2005р, вересень 2005р., серпень 2006) формувалися та міністри призначалися саме виходячи з таких засад.

Міністерство має право:

1. Залучати спеціалістів централ. та місцевих органів держ. виконав. влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції

2. Представляти Уряд Укр. За його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладання між народ.договорів України;

3. Одержувати в установленому закон-вом порядку від міністерств, інших централ.органів викон.влади, органів місцевого самоврядування, представницьких інформацію, документи і матеріали для виконання покладених на нього завдань

4. Скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції

5. Притягати до дисциплінарної відповідальності керівників територіальних органів міністерства, підприємств, установ і організ., що належать до сфери його управління.

6. Самостійно або за участю роботодавців підприємств недержавної форми власності проводити переговори і укладати галузеві угоди з представниками найманих працівників. (Указ Президента 12.03.96 №179/96 «Про Загальне положення про міністерство, інший централ.орган державної виконавчої влади України»).

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції міністерства, обговорення найважливіших напрямів його діяльності та розвитку галузі в міністерстві утворюється колегія у складі міністра (керівника), заступників міністра за посадою, а також інших керівних працівників міністерства. До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів викон.влади, підпр., уст., організацій, що належать до сфери управління міністерства. Рішення колегії впроваджуються в життя наказами міністерства.

Міністра та його заступників призначає на посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України. Повноваження міністра та його заступників на цих посадах припиняє Президент України. Міністр може мати не більше одного першого заступника і трьох заступників. Це правило не поширюється на Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України.

Фінансування видатків на забезпечення діяльності міністерств здійснюється за рахунок коштів Держбюджету. Гранична чисельність міністерства затверджується Кабінетом Міністрів України. Структуру міністерства затверджує міністр. Штатний розпис, кошторис видатків міністерства затверджує міністр за погодженням з Міністерством фінансів України.

Міністерства можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством. Призначення на посаду і звільнення з посади керівників територіальних органів міністерства здійснює у встановленому порядку міністр.

Кабінет Міністрів України в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, може утворювати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції). Ці органи утворюються і діють у складі відповідного міністерства. Урядові органи державного управління здійснюють: управління окремими підгалузями або сферами діяльності; контрольно-наглядові функції; регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних і юридичних осіб.

На сьогодні діють такі мін-ва:

1. Міністерство аграрної політики України

2. Міністерство внутрішніх справ України

3. Міністерство вугільної промисловості України

4. Міністерство з питань житлово-комунального господарства України

5. Міністерство економіки України

6. Міністерство закордонних справ України

7. Міністерство регіонального розвитку та будівництва

8. Міністерство культури і туризму України

9. Міністерство оборони України

10. Міністерство освіти і науки України

11. Міністерство охорони здоров'я України

12. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

13. Міністерство палива та енергетики України

14. Мiнiстерство працi та соцiальної полiтики України

15. Міністерство промислової політики України

16. Міністерство транспорту та зв'язку України

17. Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

18. Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту

19. Міністерство фінансів України

20. Міністерство юстиції України