Це цікаво

У Азербайджан — один із найстаріших у світі нафто- й газодобувних районів. Видобуток нафти на Апшеронському півострові розпочався ще в середині XIX ст.

Християнство прийшло у Вірменію в 301 p., значно раніше, ніж в Україну. Вірмено-григоріанська церква — послідовниця особливого на­пряму у християнстві — монофізитизму. Монофізити, на відміну від інших християн, вважають Христа Богом, а не Богом-людиною.

У Казахстані живуть представники 130 народів (росіяни — 32%, украї­нці — 4,5%, німці — 1,9% всього населення). Корінні жителі — казахи — складають лише трохи більше половини населення — 50,6%.

Запаси газу в Туркменістані настільки значні (13 трлн. м куб), що ця країна входить до п'ятірки найкрупніших світових виробників цього палива. Найбільша українська діаспора в Росії — 3,7 млн. українців та 6,6 млн. осіб українського походження. Українці живуть в усіх регіонах, але найбільше їх (у відношенні до загальної чисельності населення конкретного регіону) традиційно на Далекому Сході, півночі Європейської частини Росії, у Сибіру.

Серед інших країн СНД найбільші діаспори — у Казахстані — 890 тис. осіб (490 тис. осіб українського походження), Молдові — 600 тис. осіб (210 тис. осіб), Білорусі — 290 тис. осіб (1020 тис. осіб).

Росія

Російська Федерація

Столиця — Москва

Населення — 146 млн. осіб (2000р.)

Площа — 17075 тис. км

1. Географічне положення. Характер кордонів Росії в межах СНД має нові риси політико- та економіко-географічного положення (порівняно з ЕГП колишнього СРСР): на заході Росія зберегла сухопутні кордони з Норвегією Фінляндією і здобула нові — з Естонією, Латвією, Білоруссю та Україною; Польщею і Литвою вона межує тільки в межах Калінінградської області, як відокремлена від території Росії Литвою та Білоруссю. На півдні Росія межу і Грузією та Азербайджаном, а далі на схід — з Казахстаном, що відокреми «ід неї країни Центральної Азії. Східні кордони не зазнали змін: вона межує Хитаєм, Монголією, КНДР, через протоки Лаперуза, Кунаширську та Япон­ське море з Японією.

Росія омивається водами Атлантичного, Північного Льодовитого та Ти­хого океанів, тому 2/3 її кордонів — морські. Але вона втратила основні по­рти на Чорному та Балтійському морях, які відповідно відійшли до України, Литви, Латвії та Естонії.

За площею (17,075,4 млн. км кв.) Росія займає перше місце у світі. В Європі розташована 1/4 її території, а в Азії — 3/4.

За державним ладом Росія — президентсько-парламентська федератив­на республіка.

2. Природно-ресурсний потенціал. Росія добре забезпечена паливними природними ресурсами: великі поклади кам'яного вугілля (Кузнецький, Печорський, Іркутський, Південно-Якутський басейни), нафти й газу (Волго-Уральська, Західносибірська, Північнокавказька, Тімано-Печорська провін­ції). Є значні поклади бурого вугілля, торфу, горючих сланців, урану.

Родовища залізних руд залягають на Уралі, у Сибіру, у центрі європей­ської частини (Курська магнітна аномалія, на Кольському півострові). По­клади марганцевих руд є на Уралі, у Сибіру, що сприяє формуванню тут ме­талургійних баз. У Росії є значні поклади мідних, поліметалевих, олов'яних, алюмінієвих (бокситів), дорогоцінних і рідкісних металів (Урал, Західний Сибір).

Росія займає перше або одне з перших місць у світі за розвіданими запа­сами більшості корисних копалин, у тому числі нафти, газу, руд чорних та ряду кольорових металів.

З нерудних корисних копалин поширені родовища калійної та кам'яної солей (Поволжя, Алтай, Східний Сибір), фосфоритів і апатитів (Кольський півострів, Європейський Центр, Сибір). Крім того, є значні родовища сірки, азбесту, алмазів, будівельних матеріалів (див. рис. 62).

З попередніх курсів географії пригадайте особливості рельєфу, клімату, роз­міщення природних зон Росії. Дайте характеристику гідроресурсів.

3. Населення. Для Росії характерний перший тип відтворення населен­ня. Починаючи з 1960 р., народжуваність помітно зменшувалася, а з 1991 р. країна перейшла на депопуляційний рівень, що обумовлюється сукупністю соціально-демографічних чинників (див. табл. 12).

Табл. 12. Природний приріст у Росії наприкінці XX ст. (осіб на 1000 населення)

1990	1996	1997	1998	1999
2,2	-5,3	-5,2	-4,8	-6,3

Розміщення населення по території Росії характеризується різкими кон­трастами. В європейській частині (включаючи Урал) проживає 78% загальної кількості населення, порівняно густо заселені південь Сибіру та Далекого Сходу. Це так звана головна смуга розселення, де на 1/3 території країни проживає 93% всього населення. Величезні простори тундри і тайги заселені рідко, тут дуже незначна мережа поселень.

У містах проживає 74% населення. Великі міські агломерації зосере­джують понад 1/3 міського населення, серед них особливо виділяються Мос­ковська, Санкт-Петербурзька, Нижньо-Новгородська, Єкатеринбурзька, Че­лябінська. Соціально-економічний, науковий, культурний потенціал Москви та Санкт-Петербурга є одним з найбільших не тільки країни, а й Європи і сві­ту. Найбільш урбанізовані райони — Центр, Північний Захід, Урал, південь Далекого Сходу, найменш — північ Сибіру та Далекого Сходу. У національному складі населення переважають росіяни (82,6%), татари (4,2%) та украї­нці (2,5%).

Рис. 62. Мінеральні ресурси Росії

Структура зайнятості типова для постсоціалістичних країн: 2/3 населен­ня працює в матеріальному виробництві (з них 45% — у промисловості та 10% — у сільському господарстві) і тільки третина — у сфері послуг.

4. Загальна характеристика господарства. Росія має значний еконо­мічний потенціал. Проте країна посідала за обсягом ВНП на душу населен­ня — 70 місце у1995 р. За останнім показником Росія поступається багатьом країнам, що розвиваються. Кризові явища охопили всі галузі господарства. Причини цього криються, як і в інших республіках колишнього СРСР, в екс­тенсивному розвитку в попередні десятиліття, а також у застосуванні застарі­лих енерго-, матеріало- та трудомістких технологій. Це призвело до випуску дорогої та неконкурентноспроможної продукції. Крім того, розрив економіч­них зв'язків посилює кризові явища.

5. Промисловість. ПЕК Росії орієнтований на використання власних запасів нафти (за її видобутком країна поступається тільки Саудівській Аравії та США), газу (перші місця у світі, як за запасами— 35%, так і за видобут­ком) та дешевого вугілля.

В енергетиці переважають ТЕС, 19% електроенергії виробляють ГЕС, 15% — АЕС, майже 5% — нетрадиційні виробники електроенергії (Кислогубська припливна, Паужетська геотермальна станції, вітрові, сонячні, біо­енергетичні установки).

На власній сировинній базі розвивається чорна металургія. В Росії сфо­рмувалися металургійні бази: Уральська (на власній руді та привізному ву­гіллі з Кузбасу та Казахстану), Центральна (залізній руді КМА та вугіллі Пе­чорського басейну) і Сибірська, що розвивається на власних ресурсах. Ко­льорова металургія розміщена на Уралі (мідна та алюмінієва), Кольському півострові (нікелево-кобальтова, алюмінієва), Північному Кавказі (свинцево-цинкова), у Східному Сибіру та на Далекому Сході (свинцево-цинкова, ніке­лево-кобальтова, олов'яна, титаномагнієва, алюмінієва) і має світове значен­ня. 80% вироблених алюмінію, міді, нікелю, цинку, свинцю та олова експортується.

Хімічна промисловість Росії спеціалізується як на виробництві продук­ції основної хімії (мінеральні добрива, кислоти, лаки, фарби), так і на вироб­ництві полімерних матеріалів (синтетичний каучук, пластмаси, хімічні та штучні волокна, гумовотехнічні вироби). Основні райони її розвитку збіга­ються із розміщенням металургії — Центральна Росія, Поволжя, Урал, Захід­ний Сибір. Нафтохімічна промисловість концентрується у Поволжі, Центрі, Південному Заході Сибіру.

Провідною галуззю промисловості є багатогалузеве машинобудування. Важке машинобудування тяжіє до металургійних баз, транспортне (виробни­цтво локомотивів, вагонів) зосереджене в Центральній Росії, на Уралі та Пів­нічному Кавказі. Центрами суднобудування є Санкт-Петербург, Астрахань, Мурманськ, Владивосток (морські судна) та Нижній Новгород, Волгоград, Тобольськ (річкові судна). Автомобілебудування в основному розміщене в Поволжі: вантажні автомобілі виробляють у Набережних Човнах, Нижньому Новгороді та Ульяновську, легкові — у Тольяті, Нижньому Новгороді. Сіль­ськогосподарське машинобудування орієнтується на споживача (зернові, льоно- та картоплезбиральні комбайни), а тракторне — на споживача та ме­талургійні бази. Електротехнічна, радіотехнічна, електронна промисловість, приладобудування, виробництво ЕОМ, робототехніки, тощо концентруються в районах із розвинутим науковим потенціалом (Центральна Росія, Урал, пів­день Західного Сибіру). Там же розміщуються центри розвинутої авіаційної та ракетно-космічної промисловості (див. рис. 63).

Рис. 63. Основні центри металургії та машинобудування Росії

У країні, близько 45% площі якої займають ліси, добре розвинута лісова промисловість. Вона представлена всіма стадіями переробки деревини: заго­тівля, деревообробка, лісохімія, целюлозно-паперова промисловість (північ і Центр європейської частини, Сибір, Далекий Схід). Легка промисловість, зок­рема текстильна, є однією з найстаріших галузей господарства. Підприємства галузі зосереджені, в основному, у Центральній Росії, а другий район форму­ється в Сибіру. Обидва використовують майже повністю привізну сировину. Харчова промисловість належить до переробних галузей АПК Росії. Основні райони концентрації галузі цілком збігаються з ареалами найбільш інтенсив­ного розвитку сільського господарства (див. рис. 64).

Рис. 64. Основні центри хімічної, нафтопереробної, лісової, легкої та харчової промисловості Росії

Окремі галузі харчової промисловості орієнтуються на сировину (цук­рова, олійна), споживача (хлібопекарська, кондитерська тощо) або на обидва чинники одночасно (м'ясна, борошномельна та ін.).

6. Сільське господарство. Провідною галуззю землеробства Росії є ви­рощування зернових культур. Під пшеницею, житом, ячменем, вівсом, куку­рудзою та іншими культурами зайнято 2/3 посівних площ. Головні зернові райони — Подоння, Прикубанська низовина і рівнини Північного Кавказу, Поволжя, Південний Урал, південь Західного Сибіру. Рис вирощують на по­ливних землях на Північному Кавказі, у Нижньому Поволжі, Приморському краї.

Основні види технічних культур — цукрові буряки, соняшник, льон і соя. Головні райони вирощування цукрових буряків — Центральночорноземний та Північнокавказький; у тих же районах і на Поволжі зосереджені найбільші посіви соняшнику, а в Північно-Західному, Центральному, Волго-В'ятському районах— посіви льону. У Приморському краї вирощують сою. Картоплю вирощують, в основному, у Центральному, Волго-В'ятському та Уральському районах. Повсюдно розвивається овочівництво, особливо по­близу великих міст. Значні площі зайняті під баштанними культурами у По­волжі та на Північному Кавказі.

Тваринництво — провідна галузь сільського господарства. За розведен­ням великої рогатої худоби виділяються Поволжя, Центр, Західний Сибір, Урал, Північний Кавказ. У районах вирощування картоплі розвинуте свинар­ство, на Північному Кавказі, у Поволжі й Східному Сибіру— вівчарство. Північ Росії — головний район розведення північних оленів (див. рис. 65).

Рис. 65. Сільське господарство Росії

Проте продукції сільського господарства не вистачає, тому Росія зму­шена імпортувати значну кількість зерна, м'яса, овочів, фруктів, цукру, олії.

7. Транспорт. У транспортній системі Росії за перевезеннями вантажів _та пасажирів провідну роль відіграє залізничний транспорт. Особливо густа мережа залізниць в європейській частині країни. У перевезеннях на незначні відстані неабияку роль відіграє автомобільний транспорт.

У внутрішніх перевезеннях друге місце посідає річковий транспорт (особливо значення має Волго-Камський басейн), морський транспорт забез­печує внутрішні перевезення (Північний морський шлях) і зовнішньоеконо­мічну діяльність. Найважливіші морські порти — Санкт-Петербург, Новоро­сійськ, Калінінград, Мурманськ, Архангельськ, Владивосток.

Швидко зростає роль трубопровідного транспорту.

8. Зовнішні економічні зв'язки. Для розвинутих країн Росія виступає як постачальник сировини, а для країн, що розвиваються, — як постачальник промислових товарів і як великий експортер зброї.

Росія — важливий експортер на світовий ринок нафти, газу, кам'яного вугілля, апатитів, лісу, дощок, алюмінію, устаткування для текстильної, це­люлозно-паперової та деревообробної промисловості, легкових автомобілів, металорізальних верстатів, парових котлів, доменного та сталеплавильного устаткування, екскаваторів, устаткування для хімічної промисловості, годин­ників. Проте в останні роки імпорт переважає над експортом.

Значну роль у зовнішньоекономічних зв'язках Росії відіграють колишні республіки СРСР, особливо Україна, Білорусь, Казахстан, Узбекистан тощо. Крім них, головними торгівельними партнерами країни є Німеччина, Фінлян­дія, Франція, Італія, Японія, Китай, Польща, Болгарія, Угорщина, Чехія, Мо­нголія, Індія, Алжир, Єгипет та ін.