2. Матеріали та методи дослідження

Матеріалом дослідження були лімфоцити периферійної крові подружніх пар з репродуктивними розладами різного походження, які були направлені СМГЦ для цитогенетичного обстеження в лабораторію клінічної молекулярно-генетичної діагностики Одеської міської дитячої лікарні № 1 ім. ак. Б. Я. Резніка на протязі 2009-2011 р.р. – всього 726 осіб.

Вік пацієнтів коливався від 22 до 56 років і в середньому складав 38 ± 0,5 року.

Техніка методу одержання метафазних хромосом полягала в тому, що до культуральної суміші “Pbmax” (фірма Gibco) додавали по 0,5 мл крові. Культивування лімфоцитів проводили стандартним методом [15].

Прометафазні хромосоми, які налічували 500-700 сегментів на гаплоїдний набір хромосом (пізня прометафаза), отримували без додаткового прометафазного методу на середовищі "Pbmax".

Для ідентифікації хромосом та виявлення структурних аномалій використовували G-метод диференційованого забарвлення хромосом – GTG-техніку [14].

C-метод забарвлення препаратів використовували для оцінки прицентромерних гетерохроматинових районів хромосом (CBG-техніка з використанням насиченого розчину Ba(OH)₂) [27].

Для проведення кількісної і якісної оцінки каріотипу отримані препарати після їх диференційного забарвлення аналізували за допомогою світлового мікроскопу Аксіолаб фірми Цейс при збільшенні х1250.

Для подружніх пар з репродуктивними розладами аналізували не менше 20 клітин, хромосоми яких містили 400-700 сегментів на гаплоїдний набір (метафазні та прометафазні хромосоми). При мозаїцизмі та визначенні маркерної хромосоми аналізували до 100 клітин [8].

Відбір метафазних пластинок для цитогенетичного аналізу, класифікацію і метод обліку хромосомних варіантів здійснювали за загальноприйнятими стандартами [14]. Запис аналізу проводили за міжнародною номенклатурою [ISCN, 2005].

Для оцінки С-блоків гетерохроматинових районів користувалися чотирьохбальною системою [27].

При описах каріотипу вживали поняття "хромосомні зміни" або "зміни каріотипу". До хромосомних змін відносили різні аномалії хромосом, а також поліморфізм хромосом (хромосомні варіанти).

Математична обробка результатів виконувалася на комп’ютері IBM PS/Pentium 166 з використанням програм: STATGRAPHICS версії 3,0; Excel версії 5,0; Mathematica версії 2,2.

3. Результати дослідження та їх обговорення

За період 2009-2011 рр. в Одеський Спеціалізований медико-генетичний центр звернулися 447 подружніх пари (894 особи) з різними репродуктивними проблемами (табл. 1). Всім пацієнтам було рекомендовано дослідження каріотипу. З різних причин від процедури відмовилися 168 чоловік. Загальна кількість осіб, яким було зроблено каріотипування, склала 726 осіб за два роки. Жінок в групі було 450, чоловіків – 276.

Таблиця 1 Кількість випадків репродуктивних порушень у подружніх пар, що звернулися до Одеського СМГЦ в 2009 – 2011 р. р.

Прояви репродуктивних порушень	2009-2010 р р	2010-2011 р р	Всього
Первинне безпліддя	62	68	130
Мертвонародження	1	2	3
Завмерла вагітність	34	24	58
Невиношування	54	37	91
Вроджені вади розвитку плода	23	28	51
Вторинне безпліддя неясного генезу	252	317	569
Загальна кількість прокаріотипованих	343	383	726

Як видно з таблиці, первинне безпліддя було складовою частиною репродуктивних порушень у 130 чоловіків і жінок. Найбільш чисельну групу з порушеннями репродуктивної функції склали пацієнти з вторинним безпліддям неясного ґенезу – 569 осіб за два роки. Серед проявів репродуктивних порушень у решти було: мертвонародження, невиношування, завмерла вагітність та ВВР плода.

Відомо, що однією з багатьох причин, які можуть призводити до виникнення та розвитку безпліддя, є зміни у хромосомному наборі в одного, а інколи і в обох членів подружньої пари [6, 9, 11, 12, 34]. Досвід генетичного консультування показує, що кожна восьма подружня пара з порушенням репродуктивної функції потребує комплексного обстеження та залучення сучасних методів цитогенетичної діагностики [3, 6, 10].

Хромосомні порушення у чоловiкiв i жінок з репродуктивними розладами різного походження представлені в таблиці 2.

Як видно з табл. 2, хромосомнi аномалії знайдено у 19 осіб (2,61%) від загальної кількості обстежених. Серед виявлених хромосомних аномалій 0,8 % (6 випадків) складали робертсонівські транслокації. З десяти виявлених випадків структурних перебудов аутосом (1,38 %), шість склали збалансовані транслокації і чотири інші перебудови аутосом. Всі перебудови носили збалансований характер та не проявлялись фенотипово у обстежуваних осіб.

Таблиця 2

Хромосомнi зміни у чоловiкiв i жінок з репродуктивними розладами різного походження, (n = 19)

Зміни каріотипу	Чоловіки		Жінки
	Кiлькiсть випадків	% від загальної кількості осіб в групі	Кiлькiсть випадків	% від загальної кількості осіб в групі
Хромосомнi аномалiï
Робертсонiвська транслокацiя	3	1,09	3	0,66
Збалансовані транслокації	3	1,09	3	0,66
Ιнші структурнi перебудови аутосом	1	0,36	3	0,66
Аномалії статевих хромосом	3	1,09	0	0
Всього	10	3,6 ± 0,8	9	2,0 ± 0,6

Аномалії статевих хромосом, в основному, були представлені синдромом Кляйнфельтера – 2 випадки і дисомією У хромосоми – 1 випадок

Дані, отримані при порівнянні окремо змін каріотипу у чоловіків та жінок з репродуктивними розладами різного походження, свідчать, що хромосомні зміни зустрічалися частіше у чоловіків, ніж у жінок (3,6 % проти 2 % ), що відповідає даним літератури [9, 21].

Результати цитогенетичного аналізу подружніх пар з проявами репродуктивних розладів наведені в табл. 3 .

Таблиця 3

Зміни, виявлені в каріотипі подружніх пар з репродуктивними розладами різного походження, (n = 19)

Хромосомні аномалії	Каріотип	Прояви репродуктивних порушень	Кількість пацієнтів
Робертсонівські транслокації	45, ХУ, t (13;21)	Невиношування	1
	45, ХУ, t (13; 14)	Завмерла вагітність	2
	45, ХХ, t (14; 21)	МВВР плода	1
	45, ХХ, t (14; 22)	Безпліддя	2
Збалансовані транслокації	46, ХУ, t (2; 11)	Невиношування	1
	46, ХУ, t (5; 17)	Безпліддя	1
	46, ХУ, t (2; 16)	Невиношування	1
	46, ХХ, t (3; 5)	МВВР плода	2
	46, ХХ, t (15; 18)	МВВР плода	1
Інверсії	46, XX, inv (9)	Невиношування	1
	46, XУ, inv (9)	Невиношування	1
	46, XУ, inv (5)	Невиношування	2
Аномалії статевих хромосом	47, ХХУ	Безпліддя	2
	47, ХУУ	МВВР плода	1

Як видно з таблиці 3, робертсонівські транслокації між 13 і 21 хромосомами призводять до невиношування вагітності, між 13 і 14 хромосомами – до завмерлої вагітності, між 14 і 21 хромосомами – до множинних вроджених вад розвитку у плода, між 14 і 22 хромосомами – до безпліддя. Збалансовані транслокації між 2 і 11 та 2 і 16 хромосомами призводять до невиношування вагітності, між 5 і 17 – до безпліддя у чоловіків, між 3 і 5 та 15 і 18 хромосомами у жінок – до множинних вроджених вад розвитку у плода. Інверсії в 9 та 5 хромосомах як у чоловіків, так і у жінок можуть призводити до невиношування вагітності. Завмерлі вагітності та невиношування вагітності у всіх випадках можуть бути пов’язані з генетичними аномаліями у плода.

Таким чином, очевидно, що до репродуктивних порушень можуть призводити різні хромосомні аномалії. Роль хромосомних аномалій у виникненні різних форм репродуктивних порушень залишається нез’ясованою, що узгоджується з даними інших авторів [3, 9, 30].

Одержані дані вказують на актуальність цитогенетичних досліджень у подружніх пар, в анамнезі яких невиношування вагітності, народження дітей з вродженими вадами розвитку, мертвонародження чи інші репродуктивні порушення.