
- •Процеси виготовлення мікросхем
- •Практичні рекомендації
- •1 Вступ
- •2 Основна частина
- •Послідовність формування та схема технологічного процесу дифузійно - планарних імс
- •2.2 Послідовність формування та схема технологічного процесу епітаксійно - планарних імс
- •2.3 Послідовність формування та схема технологічного процесу V - канальних німс
- •2.4 Послідовність формування та схема технологічного процесу виготовлення німс з діелектричною ізоляцією
- •1 Фотолітогра-фія на SiO
- •2 Фото-літографія на Si
- •Впровадження домішки у напівпровідники шляхом термічної дифузії
- •Практичні способи проведення дифузії
- •2.6 Впровадження домішки у напівпровідники шляхом іонної імплантації
- •2.7 Автоепітаксія кремнію як базовий технологічний процес виготовлення imc
- •2.7.1 Хлоридний та силановий методи
- •2.7.2 Молекулярно – променева епітаксія
- •2.8 Загальна характеристика фотолітографічного процесу
- •2.8.1 Технологічні процеси фотолітографії
- •2.8.3 Електронно-променева літографія
- •2.8.4 Іонна і голографічна літографія
- •2.9 Схема технологічного процесу виготовлення товсто- плівкових гімс. Характеристика та трафаретний друк товстоплівкових елементів
- •2.9.1 Технологічні особливості товстоплівкових мікросхем
- •2.9.2 Трафаретний друк елементів
- •2.10 Загальна характеристика методів та етапів складання імс
- •2.10.1 Операції до складання
- •2.10.2 Монтаж кристалів
- •2.10.3 Приєднання виводів
- •2.10.4 Герметизація мікросхем
- •Список рекомендованої літератури
Практичні способи проведення дифузії
Дифузійне введення домішок в напівпровідник вперше було використане для створення p – n переходів. Цей спосіб використовується і зараз. Розроблено багато різних способів проведення дифузії. Найбільш широке застосування в планарній технології знайшов спосіб дифузії домішок в кремній в потоці газу – носія ( спосіб відкритої труби ).
Як джерело дифузантів можуть використовуватися рідкі або газоподібні речовини. Схема установки показана на рисунку 2.
Рисунок 2 - Схема установки дифузії в потоці газу – носія для рідких ( а ) і газоподібних ( б ) джерел домішки:
1 – трубчата піч; 2 – кварцева труба; 3 – підкладки; 4 – посудина з рідким джерелом домішки.
Для випаровування рідкого
джерела домішки достатньо підтримувати
його температуру в інтервалі 20 – 40 ºС.
Найбільш широке застосування знайшли
галогеніди бору і фосфору. Наприклад,
трихлористий фосфор
оксохлорид фосфору
і трибромистий бор
.
В кварцеву трубу направляються
три потоки газу: основний потік азоту
зі швидкістю
слабкий потік
такого ж газу, який попередньо проходить
через рідкий дифузант і слабий потік
кисню
.
При використанні рідких джерел наявність
кисню в складі газу – носія має принципове
значення, бо приводить до одержання
оксидів домішки.
Так, для
в зоні дифузії проходять такі хімічні
реакції:
.
При взаємодії тонкої плівки
з
утворюється сполука типу
( боросилікатне скло ).
На поверхні при реакції
проходить виділення дифундуючого в елементарного бору.
Аналогічні реакції проходять
для сполук
і
,
які використовують для дифузії фосфору
в кремній:
При використанні газоподібних
джерел застосовують, як правило, гідриди
домішок, наприклад: фосфін
,
діборан
,
арсин
.
В атмосфері реакційної камери відбувається розкладання фосфіну при температурі вище 440 ºC і утворення оксиду фосфору:
На поверхні кремнію проходять реакції
Позитивною особливістю такої дифузії є можливість досить просто регулювати поверхневу концентрацію в широких границях, змінюючи склад гідридів в інертному газі.
Недолік методу полягає в токсичності газоподібних джерел.
2.6 Впровадження домішки у напівпровідники шляхом іонної імплантації
Метод іонного впровадження заключається в тому, що на поверхню напівпровідникової підкладки визначеної орієнтації подається пучок прискорених іонів домішки. При цьому використовують спеціальні гармати, в яких атоми домішки іонізуються і прискорюються в електричному полі до високих енергій. Іони проникають в глибину пластини.
Розглянемо якісну картину імплаптації. Прискорені іони зіштовхуються з електронами та атомами напівпровідника і гальмуються. Згідно теоретичної моделі процесу іонний пучок, який падає на поверхню кристалу розкладається, на два: безладний та каналувальний.
Безладний ( невпорядкований ) пучок має частинки, які ударяються об поверхню кристала поблизу регулярних атомів кристалічної гратки, на відстані, яка менша деякої критичної. Взаємодіючи з цими атомами, іони сильно розсіюються. Тому для безладного пучка кристал являється немов би аморфним тілом.
Каналувальний пучок складається з частинок, які не мають зіштовхувань з поверхневими атомами, можуть далі рухатися по міжвузловому простору кристалічної гратки, вздовж атомних площин, немов би по каналам.
Як тільки іон попадає в канал, то на нього починають діяти потенційні сили атомних рядів і направляти його в центр каналу. Завдяки цьому іон досить глибоко проникає в підкладку. Це призводить до появи «хвостів» концентрації атомів домішки і «хвостів» концентрації вільних носіїв заряду.
Зменшити вплив цього ефекту
можна при зміні кута нахилу пучка іонів
щодо підкладки. При цьому кут повинен
бути меншим
.
Зменшити цей вплив можна також за
допомогою покриття аморфними шарами
і
.
При відсутності ефекту каналування розсіювання іонів носить випадковий характер і розподіл їх пробігу описується функцією Гауса. Розподіл концентрації домішки дається виразом
, де
доза
опромінювання, рівна кількості іонів
що бомбардують одиницю поверхні за час
впровадження;
середня
проекція пробігу;
середнє
квадратичне відхилення пробігу.
Проникнення домішки в підкладку показано на рис. 1.
Рисунок 1 - Глибина проникнення домішки в підкладку.
- середня
проекція пробігу;
R-
середнє квадратичне відхилення проекції
пробігу.
Спрощена схема установки для іонного бомбардування показана на рис. 2.
Рисунок 2 - Установка для іонного бомбардування
Такі установки забезпечують глибину залягання р - n переходів до 0,2 - 0,4 мкм.
Для
отримання іонів бору використовуються
галогени бору
чи
,
які у вигляді пари потрапляють в джерело
через натікачі.
Для отримання іонів фосфору використовують
червоний порошкоподібний
чи кристалічний фосфор, а також РН
і
PF
і інші.
Для локального введення домішки в напівпровідникову пластину застосовують контактне або проекційне маскування.
Переваги методу іонного легування такі:
- забезпечується відтворення точної дози суміші при бомбардуванні;
- досягається висока точність контролю глибини залягання p-n- переходу ( до 0.02 мкм );
- змешується тривалість проведення процесу до кількох хвилин при груповому завантаженні установки;
- існує можливість створювати будь-які профілі розподілу домішки ;
- легко формуються приховані леговані шари;
- забезпечується суміщення процесу в одній технологічній установці з іонно-плазмовим осадженням, іонним травленням та іншими операціями.
Серед недоліків і обмежень методу іонного легування слід виділити такі:
- складність відтворення глибоких легованих ділянок;
- складність керування іонно-променевими установками;
- зниження якості обробки пластин великих діаметрів через розфокусування відхиленого променя.