6.2 Охорона праці та техніка безпеки при польових роботах
Особливості польових робіт полягають в тому, що вони виконуються під відкритим небом при великих коливаннях температури та вологості. Нерідко робота і відпочинок ускладнюються появою комах, що викликають іноді інфекційні захворювання.
Польові роботи виконуються при частих змінах робочого місця, відповідно умови переїздів і переходів справляють суттєвий вплив на стомлюваність робітників в процесі праці і на його якісні і кількісні результати.
На польових роботах побут і праця робітників нероздільні, тому здоров’я робітників і їх працездатність багато в чому залежать від влаштування побуту і відпочинку, харчування і ночівлі. При цьому не регламентованість робочого часу, необхідність вести роботи рано вранці і пізно ввечері, а іноді і вночі порушують природній добовий ритм фізіологічних функцій організму. Відповідно, суттєве значення набуває вибір правильного оздоровчого режиму праці і відпочинку.
Значне поліпшення умов побуту і праці забезпечують в даний час нові форми організації праці - комплексні укрупнені бригади і партії, які одночасно сприяють і створенню сприятливого психологічного клімату в колективі.
В польових умовах необхідно вміло оцінювати вплив різних факторів і їх наслідків. В табірному житті буває багато випадків, коли недооцінка природних умов при підготовці до ночівлі заставляла вночі терміново змінювати місце базування, пересувати табір в зв’язку з грозою, дощем, розливом річки, селевим потоком, лісовою пожежею тощо.
Умови польових робіт в експедиціях лишаються досить складними, потребують великої фізичної витривалості, моральної витримки і готовності запобігти небезпеці, зумовленій природними умовами навколишнього середовища.
При виконанні польових робіт в різних зонах країни в різні періоди року геодезисти відчувають значний вплив перепадів температур повітря. Терморегуляція – це здатність людини підтримувати постійну температуру тіла незалежно від температури оточуючого повітря. При всіх змінах температура навколишнього повітря здоров’я і працездатність людини в польових умовах зберігаються тому, що температура його організму лишається постійною. Між людиною і оточуючим середовищем відбувається постійний теплообмін, що регулює процеси теплоутворення і тепловтрат організму, в межах, необхідних для життєдіяльності людини. Здатність організму збільшувати чи зменшувати тепловіддачу при різних температурах повітря називають фізичною терморегуляцією. При низькій температурі вона проявляється в звуженні периферичних кровоносних судин, у відтоку крові до внутрішніх органів, у зменшенні кровонаповнення шкіри і в зменшенні тепловіддачі. При високій температурі повітря судини шкіри наповнюються кров’ю і прагнуть збільшити тепловіддачу. При тому всьому теплообмінні функції, що керуються терморегуляторними центрами і корою головного мозку, забезпечують нормальний стан здоров’я людини в конкретних метеорологічних умовах. При тривалому впливі високих температур можуть з’являтися серйозні патологічні прояви, якщо не прийняти заходів безпеки і не допомогти терморегуляції. Межі терморегуляції можуть бути дещо розширені шляхом загартування організму і застосування відповідного спецодягу. Незагартовані робочі і студенти-практиканти в перші дні роботи при високій температурі страждають від сонячного опіку, сонячного чи теплового удару.
Сонячний опік – результат тривалої дії ультрафіолетових променів на оголені ділянки тіла не засмаглої людини. Симптоми: почервоніння шкіри, свербіж. Другий ступінь опіку – утворення прозорих пухирів, недомагання, головний біль.
Сонячний удар відбувається в результаті тривалого впливу на непокриту голову глибоких інфрачервоних променів, що викликають притік крові до кори головного мозку. Симптоми: різке почервоніння шкіри голови, обличчя, запаморочення, сильний головний біль. У важкому стані – рвота, втрата свідомості, судороги.
Тепловий удар – це перегрів тіла людини в результаті тривалого впливу високої температури середовища при одночасному фізичному напруженні, втомі і малій тепловіддачі. При тепловому ударі температура тіла піднімається до 40–410С (чого не відбувається при сонячному ударі), прискорюється пульс і дихання.
При низькій температурі допускається виконання робіт в полі в безвітряну погоду до – 250С, а на вітрі чи на сигналі – до –100С з періодичним обігрівом.
Тривала і малорухома робота при низькій температурі при тісному і вологому взутті призводять до порушення кровообігу, а потім до обмороження частин тіла, що супроводжується відтоком крові від периферичних судин шкіри до внутрішніх органів.
В залежності від сили впливу і враження виділяють три ступеня обмороження: обмороження першого ступеня характеризується побліднінням шкіри, а потім змінюється почервонінням і синюшним відтінком шкіри, онімінням ділянки шкіри, обмороження другого ступеню супроводжується пошкодженням більш глибоких ділянок шкіри і утворенням пухирів, заповнених рідною; обмороження третього ступеня – омертвінням шкіри чи більш глибоких тканин (некроз), іноді з загибеллю кінцівок.
Захист людини повинен бути забезпечений шляхом надання відповідного спецодягу, організації періодичного обігріву під час роботи і влаштування теплої ночівлі. Бригади, що працюють взимку, повинні забезпечуватися надійними транспортними засобами і спеціально організованим радіозв’язком.
В холодний період законодавство зобов’язує адміністрацію надавати робочим місце і час для періодичного обігріву на протязі робочого дня, для чого при роботі поблизу населеного пункту, бази експедиції чи партії облаштовуються спеціальні приміщення. Простий, але не завжди застосовуваний спосіб обігріву – в палатці чи біля вогнища.