73. Виторг фірми та його види. Залежність між різними видами виторгу фірми

Теорія фірми ґрунтується на максимізації прибутку, тобто максимізації різниці між доходами і витратами.

Дохід, або виторг – це певна сума грошей, яка надходить від продажу фірмою певної кількості благ (товарів і послуг).

Виділяють 3 види доходу:

1) середній дохід (AR) – це дохід від одиниці проданої продукції; те, що виступає ціною за одиницю продукції.

Ціна (P) і середній дохід – це одне і те ж саме, розглянуте з різних точок зору (AR=P)

Крива попиту на продукцію фірми є водночас кривою доходу.

2) загальний дохід (TR) – це ціна товару, помножена на кількість проданого товару.

TR = P * Q = AR * Q

Графічно TR – це площа чотирикутника над відповідним випуском продукції.

3) граничний дохід (MR) – це додатковий дохід, отриманий виробником внаслідок продажу додаткової одиниці продукції.

MR = TR / Q

MR може бути додатнім, нульовим і від’ємним.

Якщо падіння ціни та зростання продажу збільшує TR, тоді MR є додатнім. TR зростає невисокими темпами, бо MR є спадним.

Якщо падіння ціни і зростання продажу зменшує TR, тоді MR є від’ємним і TR спадає високими темпами.

Задача

Проект	Обсяг інвестицій	Спод. норма прибутку
A	14 14	35
B	18 14+18=32	29
C	29 32+29=61	24
D	10 61+10=71	19
E	36 71+36=107	10

36. В економіці є можливість реалізувати наступні інвестиційні проекти:

Побудувати криві інвестиційного попиту і вказати які проекти та на яку загальну суму доцільно реалізовувати за умови, що номінальна процентна ставка складає 28%, а рівень інфляції – 14%. Вказати, як зміниться ситуація, якщо уряд введе податок на прибуток – 25% балансового значення.

r%

інвест

r=i-П i=28% П=14% r^*=28-14=14%(доцільно реалізовувати пректи А,В,С,D). За податку на прибуток 25% знизиться сподівана норма прибутку проектів.

А=35*0,75=26,25; В=29*0,75=21,75; С=24*0,75=18; Е=10*0,75=7,5; D=19*0.75=14.25

Білет 7

12. Ціна та її функції. Ринкові та адміністративні ціни.

Практично ціна — це кількість грошей,яку сплачують за одиницю певного товару чи послуги.Ціну товару, що виражена в грошах, називають його абсолютноюціною. Водночас ціну одного това­ру завжди можна відобразити в певній кількості іншого товару. Напри­клад, 1 кг яловичини коштує 10 кг яблук. Ціна товару, що виражена в певній кількості іншого товару, є відносною ціною товару (10 кг яблук є відносною ціною 1 кг яловичини).

Сукупність відносних цін у національній економіці називають струк­турою цін. Зміна структури цін приводить до того, що покупці купувати­муть менше тих товарів, відносні ціни яких зросли, і більше тих, відносні ціни яких знизились.

Залежно від способу формування ціни поділяють на адміністративні та ринкові.

Адміністративні ціни встановлює не ринок, а державний орган. На­приклад, у СРСР ціни визначав Державний комітет цін. Такі ціни не відоб­ражають реальних витрат на виробництво продукту; вони не виконують основних функцій цін.

Ринковіціни формуються в процесі взаємодії попиту і пропозиції.

Ринкові ціни виконують такі функції:

1. Нормувальна – проявляється в тому, що взаємодія попиту і пропозиції призводить до встановлення рівноважної ціни. Рівноважна ціна— це ціна, за якої кількість продукту, яку хочуть придбати покупці, саме дорівнює кількості продукту, яку хочуть прода­ти виробники. Інакше кажучи, рівноважна ціна - це ціна, за якої попит на благо і його пропозиція дорівнюють одне одному.

2. Інформаційна або орієнтувальна – передбачає, що ринкова система реагує на зміни в потребах споживачів у формі відповідної реакції виробників та продавців щодо рівня цін та обсягів продажу.

3. Стимулювальна – виявляться в тому, що ціна являє собою максимально мажливий рівень витрат виробника. Відповідно чим більший розрив між ціною і витратами, тим більший прибуток.

Залежно від особливостей купівлі-продажу і сфери економіки існують світові, оптові, закупівельні та роздрібні ціни.

Світові ціни — це грошовий вираз міжнародної вартості товарів, що реалізуються (продаються) на світовому ринку. Вони визначаються: для одних товарів — рівнем цін країни-експортера; для інших — цінами бірж та аукціонів; для багатьох готових виробів — цінами провідних фірм світу.

Оптові (відпускні) ціни на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання та закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію встановлюються виходячи з фактичних витрат на виробництво (із собівартості) продукції; прибутку підприємства (з урахуванням кон'юнктури ринку, якості про дукції); величини податку на додану вартість; суми акцизів (для товарів, що обкладаються акцизним збором); суми ліцензійного збору (для алкогольної продукції).

Закупівельні ціни застосовуються постачально-збутовими, заготівельними організаціями, оптово-посередницькими фірмами, підприємствами (організаціями) оптової торгівлі та іншими юридичними особами, які здійснюють торговельну діяльність відповідно до свого статуту. Вони включають оптову (відпускну) ціну підприємства-виробника, податок на додану вартість, акцизний та ліцензійний збори, а також витрати зазначених підприємств (організацій) для закупівлі, збереження, фасування, транспортування й реалізації продукції та прибуток, необхідний для нормальної діяльності.

Роздрібні ціни визначаються самостійно торговельними підприємствами, підприємствами громадського харчування та іншими юридичними особами, які здійснюють продаж товарів чи надають послуги населенню, згідно з кон'юнктурою ринку, якістю товару (послуг), виходячи з вільної ціни закупівлі.