3. Основні проблеми економічної організації. Розв’язання ринковим механізмом основних проблем організації економіки

Серед ек. проблем є 3, які називають основними проблемами організації ек:

• Що виробляти? Які блага та в якій кількості виробляти? Скільки кожного з товарів повинна виробити нац. ек. і скільки кожної з послуг варто запропонувати? І коли це зробити? Що сьогодні треба виробляти – одяг чи взуття? Чи виробляти багато предметів споживання й небагато товарів вироб. призначення, чи навпаки?

• Як виробляти? Які фірми мають це робити? Які технології та ресурси доцільно використовувати для в-ва продуктів? Із чого краще виробляти електроенергію – з нафти чи вугілля? Як доцільніше виробляти блага – за допомогою машин і механізмів чи ручної праці? На приватних чи держ. п-ствах?

• Для кого виробляти? Кому пожинати плоди ек. зусиль, тобто як розподіляти виготовлені блага між різними індивідами та домогосподарствами? Яке ми хочемо ми сусп. – таке, де мало багатих і багато бідних, чи таке, в якому переважає середній клас, а багатих і бідних обмаль?

Розв’язання основних ек. проблем передбачає передусім узгодження госп. поведінки суб’єктів господар. в умовах обмежених ресурсів.

Інформація щодо поведінки виробників і споживачів передають за допомогою цінових сигналів, спонтанно. На підставі відхилення цін на ресурси або вироблені блага і послуги вирішують питання про те, що, як і для кого виробляти. Спонтанний порядок забезпечує ринок. Застосування спонтанного порядку пов’язане із трансакційними витратами (не безпосередньо витрати на в-во, а й витрати на пошук інфор. про ціни, про учасників торгівельних угод, витратами на укладання господ. договору, контроль за його виконанням тошо).

47. Основні форми міжнародних економічних відносин. Зовнішня торгівля та її основні чинники. Показники участі країни у міжнародному поділі праці.

Міжнародний поділ праці – це спеціалізація окремих країн на виготовленні тих чи інших видів продукції з метою взаємного обміну ними.

На основі міжнародного поділу праці посилюється глобалізація економіки, розвиваються міжнародні економічні відносини, тобто господарські зв’язки між економічними агентами різних країн. Економічні відносини країн здійснюються нині в різних формах, основними серед яких є:

• світова торгівля товарами і послугами

• міжнародний рух капіталів

• міжнародна міграція робочої сили

• міжнародний туризм

• науково-технічне співробітництво

• регіональна інтеграція країн тощо

Зовнішня торгівля є історично першою і найважливішою формою економічних зв'язків між різними народами і країна­ми. Декілька чинників спричинили швидке зростання міжна­родної торгівлі після Другої світової війни. По-перше, вдо­сконалення видів транспорту ніби зблизило регіони планети, що сприяло розвитку міжнародної торгівлі..

По-друге, вдосконалення засобів зв'язку також сприяло розширенню міжна­родної торгівлі. Комп'ютери, факси, телефони уможливили зв'язок між торгови­ми партнерами у всьому світі, дають можливість оцінити потенціал для продажу товарів за кордоном. Перекази грошей в інші країни та переміщення грошей між різними регіонами планети здійснюються практично миттєво.

По-третє, важливим чинником зростання міжнародної торгівлі стало значне зниження митних зборів.

Участь країни у міжнародному поділі праці, передовсім у світовій торгівлі, оцінюють за такими показниками:

1. експортною (імпортною) квотою — відношення експорту країни до ВВП. Як ужезазначалось, ця квота характеризує рівень відкритості національної економіки. Конкретне значення експортної квоти залежить не лише від конкурентоспро­можності товарів і послуг країни на світовому ринку, а й від потреб країни в імпорті. Інакше кажучи, доходи від експорту мають покривати видатки на імпорт;

2. обсягом експорту (імпорту) країни на душу населення. У розвинутих країнах за високим рівнем відкритості економіки обсяг експорту на душу населення ста­новить 3—5 тис. доларів;

3. експортним потенціалом країни — це обсяг виробленої продукції, який країнаможе продати на світовому ринку без будь-якої шкоди для задоволення своїхвнутрішніх потреб;

4. співвідношенням частки країни в світовому виробництві певного продукту з її ча­сткою у світовій торгівлі ним. Якщо частка країни у світовому виробництві певного виду продукту помітно переважає її частку в міжнародній торгівлі цим товаром, то це здебільшого свідчить про низьку конкурентоспроможність цьо­го виробу країни на світовому ринку;

5. структурою експорту, тобто питомою вагою різних товарних груп узагально­му обсязі експорту. Структура експорту характеризує роль країни у міжна­родній галузевій спеціалізації. Висока частка продукції обробної промисло­вості в експорті країни свідчить про машинно-технологічну спрямованість її експорту та високий науково-технічний рівень її національної економіки. І навпаки, висока питома вага в експорті країни сировини, матеріалів, енерго­носіїв свідчить про сировинну спрямованість її експорту і здебільшого низь­кий рівень економічного розвитку;

6. структурою імпорту, яка відображає залежність національної економіки від світової економіки у ресурсах, товарах і послугах, які країна не виробляє, або ви­робництво яких у цій країні є неефективним. Аналізуючиструктуру імпорту, здебільшого визначають питому вагу паливно-сировинних матеріалів та кінцевої продукції, що також дає змогу судити про рівень економічного розвитку країни;

7) співвідношенням між обсягом зарубіжних прямих інвестицій країни і обсягом іно­земних прямих інвестицій в її економіку. Промислово розвинуті країни здебільшого вкладають більші обсяги капіталу в економіку інших країн порівняно з обсягами інвестицій, які вкладають у їхню економіку;

8) обсягом зовнішнього боргу країни та його співвідношенням з ВВП та експортом даної країни. Рівень заборгованості країни вважають дуже високим, коли вели­чина зовнішнього боргу країни перевищує річний ВВПкраїни, а видатки на обслуговування боргу перевищують 50% її експорту.

Задача

13. Попит і пропозиція на ринку описується рівняннями:

QD = 100-2PQS= -40+5P.

Визначити:

- параметри рівноваги;

- як зміниться рівновага на ринку, якщо уряд запровадить акцизний подаьок на даний товар у розмірі 5 грош од

- загальну суму податкового тягаря

Qd=100-2P

Qs=-40+5P

T=5

100-2P=-40+5P

-7P=-140

P*=20

Q*=100-40=60

-5P=-40-Qs

P=8+Qs/5+=Qs+13

-Qs/5=13-PQs'=-65+5P-65+5P=100-2P7P=165Pдо =23.57

Q*1=100-2*23,57=52,86

Податковий тягар = T*Q1=5*52,86=246,3

Білет 14