34. Суть, фактори та типи економічного зростання.
Під ЕЗ розуміють збільшення кількості товарів іпослуг, які продукує нац. ек-ка. Графічно ЕЗ зображають переміщенням кривої виробничих можливостей вправо. ЕЗ вимірюють двома способами: 1. темпами зростання реального ВВП за певний проміжок часу (за рік). 2. Темпами зростання реального ВВП на душу населення за той самий період. ЕЗ будь-якої країни визначають 4 групи факторів:1)фактори пропозиції; 2) фактори попиту; 3)фактор ефективності; 4) соціокультурний, інституційний та ін. фактори. Фактори пропозиції зумовлюють фізичну здатність ек-ки до зростання. Їх є 4: к-ть та якість прир. ре-сів; к-ть та якість труд. ре-сів; обсяг капіталу країни; техно-логії. Прир. ре-си – це землі, кор. копалини, енергоносії, водні ре-си, клімат. Труд. ре-си – пропозиція роб. сили, її кваліфікація, дисциплінованість, мотивація до праці – становлять найважливіший фактор ек. розвитку. Для збільшення обсягу капіталу необхідне скорочення поточного споживання впродовж десятиліть. В розвинутій ек-ці від 10 до 20 % нац. д-ду викор-ся для нагромадження к-лу. Найбідніші країни часто можуть заощаджувати лише 5% НД. Технологія охоплює також наук-дослідну і проектно-конструкторські розробки, менеджмент та підпр-цтво. Ключовою складовою цього фактора є виховання підпр-кого духу. ЕЗ залежить також від ф-ра попиту, тб. макроек-не сер-ще має забезпечувати такий рівень сук. видатків, за якого викор-ся повністю наявні ре-си. Ф-ри попиту і пропозиції взаємопов’язані. За ф-ра еф-сті країна має використовувати ре-си найекономніше і виробляти з них найцінніші для сус-ва товари і послуги. До соціокультурних та інституційних чинників відносять сприятливу соц-ну, ку-рну і політ. атмосферу. Розрізняють 2 типи ЕЗ: екстенсивний та інтенсивний. Екс-й – це нарощування в-ва товарів і послуг на основі збільшення кількості факторів за попереднього рівня технолгій, інакше кажучи обсяг продукції зростає за рах-к збільшення чис-ті роб. сили, обсягу інвестицій. При цьому прод-сть праці залишається незмінною. Інтенсивний – це збільшення в-ва товарів і послуг на основі підвищення еф-сті викор-ня ресурсів – підвищення кваліфікації прац-ків, поліпшення викор-ня реального к-лу, застосування принципово нових машин і мех-змів. За цього типу прод-сть праці підвищується. В реальній дійсності обидва типи ЕЗ співіснують, але здебілдьшого переважає один із них, тому в аналітичній ек-мії говорять про переважно екст-й чи переважно інтенс-й тип ЕЗ.
Задача
40.Функ.попиту Qd=30-4P. При якомузначені ціни Р еласт.попиту =2 (Ed=-2)
РОЗВЯЗОК:
Ed=(∆Qd/Qd):(∆P/P)
Ed=(dQ/dP)*(P/Q)
За другою формулою:
-2=-4(P/Q), P/Q=1/2, 2P=Q;
2P=30-4P, P=5
Ed=OP/PT
O-поч.коорд.;
T-т.перетинупрямої d звертикальноювіссю;
P-знач.ціни за якою знах. еластичність.
4P=30-Qd
P=15/2-1/4Qd
2=X/(15/2-X)
15-2x=x, x=5
Білет 11
2. Потреби та ек. Інтереси, їх суть та класифікація
Потреба – це відчуття недостачі чогось, що необхідне для підтримання життєдіял. організму та розвитку людської особистості, суспільства загалом. Це своєрідний психологічний стан невдоволеності, внутрішньої напруженості, дискомфорту, невідповідності між внутрішнім станом і зовнішніми умовами існування. Людські потреби надзвичайно різноманітні, тому є різні види їх класифікації:
за характером виникнення: Біологічні – це потреби в повітрі, воді, їжі, теплі, безпеці тощо; виникають із потреби підтримувати життя людини як біологічної істоти. Соціальні– це бажання належати до певного кола людей, набути визнання, користуватися повагою, потреба людини в самореалізації та ін.;
потреби зумовлені розвитком цивілізації. Сучасна людина бажає не просто захисту від холоду чи вітру, а житла з усіма зручностями, не просто одягу, а речей що відповідають сучасній моді. Їй потрібні сучасне медичне обслуговування, газети й транспорті послуги, розваги тощо;
залежно від засобів, що забезпечують задоволення потреб, їх поділяють на: Матеріальні – до яких відносять ті потреби, які задовольняють за допомогою товарів. Нематеріальні потреби задовольняються за допомогою послуг освіти, культури, медицини, юрид. служб та ін.;
за способом задоволення потреби поділяють на: індивідуальні (в одязі, житлі, продукти харчування), групові (громадський порядок, транспорт) та колективні (безпека, чисте довкілля, освіта тощо);
за нагальністю задоволення потреби бувають: елементарні, які задовольняються предметами першої потреби (їжа, одяг, житло, медична допомога), і вишукані, які задовольняють предметами розкоші (парфуми, коштовності тощо).
Сьогодні широкої популярності набула класифікація потреб Маслоу (з minрівня):
ф
первинні
ізіологічні потреби (в їжі, воді, повітрі, сні, фізичній активності тощо);потреби безпеки і захисту (потреби в організації, стабільності, у законі й порядку, у свободі від хвороб, страху, хаосу);
с
вторинні
оціальні потреби (на цьому рівні люди намагаються встановити стосунки з ін. людьми, у групі, у сім’ї, адже люди хочуть відчувати любов, добре ставлення ін. до себе);потреби самоповаги (які пов’язані з компетентністю, впевненістю у своїх достоїнствах, досягненнях тощо);
потреби самореалізації (потреба стати тим, ким людина може стати; досягнувши цього рівня людина добивається повної реалізації свого таланту, здібностей і потенціалу особистості. Цього досягають мало людей, за оцінками Маслоу < 10%).
Економічні інтереси – це усвідомлені потреби, для задоволення яких людина вибирає певний вид поведінки. Суб’єктами ек. інтересів є індивіди, домогосподарства, трудові колективи, фірми, люди, що проживають у певному регіоні, сусп. загалом. Ек. інтереси за суб’єктами поділ. на:
особисті – охоплюють потреби індивіда, що пов’язані з реалізацією приватної власності, трудовою діял. тощо;
групові – це однорідні приватні інтереси, носіями яких є певні групи людей, наприклад, споживачі, акціонери, трудові колективи тощо;
національні – це інтереси всіх резидентів країни загалом, що спрямовані на підтримання високих стабільних темпів ек. зростання, високого рівня зайнятості, стабільних цін, збалансованості платіжного балансу тощо.
За об’єктом інтересів виділ.: майнові, фінансові, умов праці й життя тощо.