- •1. Історичні витоки становлення поняття "особистість" в психології.
- •2. Співвідношення понять «особистість», «суб*єкт», «індивід», « індивідуальність».
- •4. Методологічні обмеження вивчення "особистості" засобами психологічної науки.
- •5. Можливості крос-культурних досліджень особистості.
- •6. Особистість як науковий конструкт: експліцитне та імпліцитне знання.
- •7. Становлення поняття "особистість" у вітчизняній психології: основні етапи, філософський та ідеологічний контекст.
- •8. Становленпя поняття "особистість" у вітчизняній психології: принципи дослідження та завдання психології особистості.
- •9. Особистісний принцип в тлумаченні психологічних явищ.
- •10. Поняття і структура особистості в роботах сл.Рубінштейна.
- •11. Особистість в роботах л.С. Виготського.
- •12. Концепція особистості о.Н Леонтьєва.
- •14. Уявлення про особистість в межах вчення про людину б.Г.Ананьєва.
- •15. Розуміння особистості в межах теорії діяльності.
- •16. Особистість як така, що вчиняє, в роботах в .А.Роменця.
- •17. Концепція особистісних внесків в .А. Та а.В. Петровських.
- •18. Системний підхід до розуміння особистості.
- •19. Рівнева організація особистості
- •20. Продуктивні та інструментальні прояви особистості
- •21. Види індивідних властивостей людини та їхня роль в регуляції поведінки особистості.
- •22. Соціогенетичні витоки становлення особистості.
- •23. Соціальні ролі, диспозиції особистості.
- •24. Поняття соціалізації особистості.
- •25. Поняття суб'єкта діяльності, суб'єкта життєвого шляху.
- •26. Внутрішні конфлікти та вчинки особистості, вольова поведінка.
- •27. Продуктивні прояви особистості.
- •28. Особистість як суб'єкт: основні ознаки
- •29. Спрямованість особистості
- •34. Основні філософські конструкти, що використовуються в зарубіжних теоріях особистості
- •35. Ситуативне та незмінне в особистості
- •37. Психоаналітичне тлумачення природи особистості: структура
- •38. Психоаналітичне тлумачення захисних механізмів особистості
- •39. Стадії психосексуального розвитку
- •40. Особистість в роботах к.Г.Юнга. Поняття архетипів
- •41. Основні функції психічного за к.Г.Юнгом
- •42. Психологічні типи k.Г.Юнгa
- •4З. Особистість в індивідуальній психології а.Адлера
- •44. Уявлення про особистість в роботах к.Хорні
- •45. Уявлення про особистість в роботах е Фромма
- •48. Особистість як проблема в біхевіоризмі та необіхевіоризмі (б.Скіннер, а.Бандура).
- •49. Риси та диспозиції в психології особистості (г.Олпорт, р.Кеттелл, г.Айзенк).
- •50. П*ятифакторна модель особистості
- •51. Когнітивна психологія особистості (Дж.Келлі).
- •52. Гуманістичне рoзуміння особистості: к.Роджерс.
- •53. Гуманістичне розуміння особистості: а.Маслоу.
- •54. Екзистенціальне розуміння особистості. Логотерапія в.Франкла.
- •55. Теорія поля та психологія особистості в роботах к Левіна.
- •56. Роль психотерапевтичних практик у розвитку уявлень про природу особистості
- •57. Самосвідомість та відкриття "я" особистості.
- •58. Змістові характеристики "я".
- •59. Компоненти «я-концепції» особистості
- •60. Співвідношення особистісних смислів та сфери значень і понять. Розвиток особистісних смислів в житті людини.
- •61. Потреба в сенсі життя.
- •62. Уявлення про "народження" особистості у вітчизняній психології.
- •63. Поняття акме.
- •64. Розвиток особистості: чинники, етапи/стадії
- •65. Життєвий шлях особистості: основні поняття.
- •66. Самоактуалізація та особистісне зростання.
- •67. Поняття життєвого світу особистості.
- •68. Типи життєвих світів особистості
- •69. Властивості життєвого світу особистості
- •70. Співвідношення понять «характер» і «особистість».
- •71. Успішність особистості та копінг-стратегії.
- •72. Задатки, здібності та обдарованість. Геніальність.
- •73. Проблеми норми та патології в психології особистості.
- •74. Акцентуації та психопатії
- •75. Типи знання про особистість, що використовуються при побудові теорій
- •76. Теоретичні методи дослідження особистості
- •77. Спостереження, бесіда як метод дослідження особистості
- •78. Тестування як метод дослідження особистості
- •79. Експериментальні дослідження особистості
- •80. Сучасні погляди на природу особистості: дискурсивна психологія
- •81. Сучасні погляди на природу особистості: когнітивний підхід
66. Самоактуалізація та особистісне зростання.
Маслоу (Maslow, 1987) охарактеризовал самоактуализацию как желание человека стать тем, кем он может стать. Человек, достигший этого высшего уровня, добивается полного применения своих талантов, способностей и возможностей своей личности. Короче, самоактуализироваться – значит стать тем человеком, которым мы можем стать, достичь вершины своих возможностей. Говоря словами Маслоу, "музыканты должны играть музыку, художники должны рисовать, поэты должны сочинять стихи, если они, в конце концов, хотят быть в миру с самими собой. Люди должны быть тем, кем они могут быть. Они должны быть верны своей природе" (Maslow, 1987, р. 22).
Самоактуализация не обязательно должна принимать форму творческих усилий, выражающихся в создании произведений искусства. Родитель, спортсмен, студент, преподаватель или рабочий у станка – все могут актуализировать свой потенциал, то есть воплощать свои возможности в действительность, выполняя наилучшим образом то, что они делают; специфические формы самоактуализации очень разнообразны. Именно на этом высшем уровне иерархии потребностей люди сильнее всего отличаются друг от друга.
Маслоу сделал предположение, что большинство людей, если не все, нуждаются во внутреннем совершенствовании и ищут его. Его собственные исследования привели к заключению, что побуждение к осуществлению наших возможностей естественно и необходимо. И все же только некоторые – как правило, одаренные – люди достигают ее (меньше, чем 1% всего населения по оценке Маслоу). Отчасти дела обстоят столь неблагополучным образом потому, что многие люди просто не видят своих возможностей; они даже не подозревают об их существовании и не понимают пользы самосовершенствования. Пожалуй, они склонны сомневаться и даже бояться своих способностей, тем самым уменьшая шансы для самоактуализации. Это явление Маслоу называл комплексом Ионы. Он характеризуется страхом успеха, который мешает человеку стремиться к величию и самосовершенствованию.
67. Поняття життєвого світу особистості.
Життєвий світ, за Гусером, це той, в якому живе людина, в психологічному плані. Жит.св.має статус психологічної реальності. Ми відрізняємо його від фіз..світу. Первинним завжди є суб’єктивне ставлення. Жит.св. має часову і просторову організацію. Він наповнений предметами. Має каузальність (причинно-насл.звязки, що пояснюють те, що в ньому відбувається).
К.Левін – поняття поля. Реакція людини, поведінка людини. Поле, життєвий просітр – це те місце, в якому здійснюється поведінка людини. Поле завжди має певні регіони – це там, де ми можемо досягнути справжньої реальності. Життєвий простір може бути складним/простим. Регіон є більш або менш досяжний для людини.
Хар-рні властивості: валентність, сила, вектор, локомоція (рух по регіонам). Сучасне розуміння ж.св. – білш гуманістичне.
Людина творить свій ж.світ, в силах людни, в її інтересах. Людина – акт.співучасник створення свого жит.світу. Формування світу за рахунок долання суперечностей світу. Ж.св. – це сукупність актуальностей суспільного життя людини. Важливо той час, коли відбув.зміни ос-сті. Центром жит.св. – це «я». Я – це завжди точка відліку . Дослідники розрізнюють внутрішній і зовн.світ. Василюк ідеалізує ж.св.людини, як такий, що має за свою одиницю – предмет діяльності – те, що живе в фіз., реальному світі. На рівні вн.світу говоримо про потреби і бажання, зовн.світ – присутність предметів реалізацій бажань.