
- •1. Історичні витоки становлення поняття "особистість" в психології.
- •2. Співвідношення понять «особистість», «суб*єкт», «індивід», « індивідуальність».
- •4. Методологічні обмеження вивчення "особистості" засобами психологічної науки.
- •5. Можливості крос-культурних досліджень особистості.
- •6. Особистість як науковий конструкт: експліцитне та імпліцитне знання.
- •7. Становлення поняття "особистість" у вітчизняній психології: основні етапи, філософський та ідеологічний контекст.
- •8. Становленпя поняття "особистість" у вітчизняній психології: принципи дослідження та завдання психології особистості.
- •9. Особистісний принцип в тлумаченні психологічних явищ.
- •10. Поняття і структура особистості в роботах сл.Рубінштейна.
- •11. Особистість в роботах л.С. Виготського.
- •12. Концепція особистості о.Н Леонтьєва.
- •14. Уявлення про особистість в межах вчення про людину б.Г.Ананьєва.
- •15. Розуміння особистості в межах теорії діяльності.
- •16. Особистість як така, що вчиняє, в роботах в .А.Роменця.
- •17. Концепція особистісних внесків в .А. Та а.В. Петровських.
- •18. Системний підхід до розуміння особистості.
- •19. Рівнева організація особистості
- •20. Продуктивні та інструментальні прояви особистості
- •21. Види індивідних властивостей людини та їхня роль в регуляції поведінки особистості.
- •22. Соціогенетичні витоки становлення особистості.
- •23. Соціальні ролі, диспозиції особистості.
- •24. Поняття соціалізації особистості.
- •25. Поняття суб'єкта діяльності, суб'єкта життєвого шляху.
- •26. Внутрішні конфлікти та вчинки особистості, вольова поведінка.
- •27. Продуктивні прояви особистості.
- •28. Особистість як суб'єкт: основні ознаки
- •29. Спрямованість особистості
- •34. Основні філософські конструкти, що використовуються в зарубіжних теоріях особистості
- •35. Ситуативне та незмінне в особистості
- •37. Психоаналітичне тлумачення природи особистості: структура
- •38. Психоаналітичне тлумачення захисних механізмів особистості
- •39. Стадії психосексуального розвитку
- •40. Особистість в роботах к.Г.Юнга. Поняття архетипів
- •41. Основні функції психічного за к.Г.Юнгом
- •42. Психологічні типи k.Г.Юнгa
- •4З. Особистість в індивідуальній психології а.Адлера
- •44. Уявлення про особистість в роботах к.Хорні
- •45. Уявлення про особистість в роботах е Фромма
- •48. Особистість як проблема в біхевіоризмі та необіхевіоризмі (б.Скіннер, а.Бандура).
- •49. Риси та диспозиції в психології особистості (г.Олпорт, р.Кеттелл, г.Айзенк).
- •50. П*ятифакторна модель особистості
- •51. Когнітивна психологія особистості (Дж.Келлі).
- •52. Гуманістичне рoзуміння особистості: к.Роджерс.
- •53. Гуманістичне розуміння особистості: а.Маслоу.
- •54. Екзистенціальне розуміння особистості. Логотерапія в.Франкла.
- •55. Теорія поля та психологія особистості в роботах к Левіна.
- •56. Роль психотерапевтичних практик у розвитку уявлень про природу особистості
- •57. Самосвідомість та відкриття "я" особистості.
- •58. Змістові характеристики "я".
- •59. Компоненти «я-концепції» особистості
- •60. Співвідношення особистісних смислів та сфери значень і понять. Розвиток особистісних смислів в житті людини.
- •61. Потреба в сенсі життя.
- •62. Уявлення про "народження" особистості у вітчизняній психології.
- •63. Поняття акме.
- •64. Розвиток особистості: чинники, етапи/стадії
- •65. Життєвий шлях особистості: основні поняття.
- •66. Самоактуалізація та особистісне зростання.
- •67. Поняття життєвого світу особистості.
- •68. Типи життєвих світів особистості
- •69. Властивості життєвого світу особистості
- •70. Співвідношення понять «характер» і «особистість».
- •71. Успішність особистості та копінг-стратегії.
- •72. Задатки, здібності та обдарованість. Геніальність.
- •73. Проблеми норми та патології в психології особистості.
- •74. Акцентуації та психопатії
- •75. Типи знання про особистість, що використовуються при побудові теорій
- •76. Теоретичні методи дослідження особистості
- •77. Спостереження, бесіда як метод дослідження особистості
- •78. Тестування як метод дослідження особистості
- •79. Експериментальні дослідження особистості
- •80. Сучасні погляди на природу особистості: дискурсивна психологія
- •81. Сучасні погляди на природу особистості: когнітивний підхід
63. Поняття акме.
Акме – пікова точка розвитку людини з т.з. соц., особист., біологічного розвитк. Порівнюють зі зрілістю. Це величина досягнутого (кількісні показники), а також що саме досягнуте (якісне).
Мікро
Макро –найвища точка розвитку, що можна досягти.
Неістинне акме –полягає в тому, що досягається не те, що треба досягти.
Критерії досягнення акме (зрілості) з т.з.вітч.психології:
відповідальність, при чому сенс не лише у виконані завдань, а і по відношенню до життя. Наявна відповідальність лише при свободі вибору. Відповідальність – це прояв інфернального локусу контролю.
Толерантність –перш за все по відношенню до інших. Розуміння тогО, що люди різні і прийняття цього
Саморозвиток – спрямований на реалізацію, трансценденції себе. Бти більше ніж лише я в межах свого я. Орієнтація на саморозвиток є запорукою психолог.довголіття.
Позитивне мислення, установка на поліпшення свого життя.
Життєва лінія – характеристики – дискретність, контенуальність, дивергентність, низхідність/вихідність.
Поняття жит.перспективи. це стосується бачення власного майбутнього і ставлення до нього. Психологічна (наша когніт.датність прогнозувати майбутнє) , особистісна (цілісна готовність до майбутнього), життєва перспектива.
Акме (др.-греч. ακμή — высшая точка, вершина) — соматическое, физиологическое, психологическое и социальное состояние личности, которое характеризуется зрелостью ее развития, достижением наиболее высоких показателей в деятельности, творчестве.
Акмеология (от древн. греч. акме — «вершина, цветущая сила», период в развитии взрослого человека, связанный с высоким уровнем развития способностей, профессионализма) — наука, изучающая феноменологию активного социального субъекта (человека, группы), закономерности вершинных достижений. Предметом изучения науки Акмеологии является условия достижения взрослым человеком высокого уровня продуктивности профессиональной деятельности. Данная область знания возникла на пересечении психологии, педагогики, теории менеджмента и ряда других дисциплин.
Основы акмеологии заложены в 1980-х гг. трудами ряда российских психологов — А. А. Бодалева и др. За рубежом данный термин практически не используется.
Зрелость - это самый длительный период онтогенеза, который охватывает возраст от 25 до 55-60 лет. На стадии ранней зрелости для индивида свойственны привлечения его ко всем сферам человеческой деятельности, стабилизация качеств личности, в том числе коммуникативных способностей, установления близких отношений с другим человеком, проявление первых творческих способностей, построение собственного образа жизни, психологическая кризис переоценки жизненного пути. Средняя зрелость - это поиск ответов на основные вопросы о сущности жизни, осуществления желаний.
Можно вести речь о психологическую, личностную, социальную, социально-психологическую зрелость. В свое время американский психологической зрелости личности:
• широкие границы «Я», активное участие в трудовых, семейных, социальных отношениях;
• социальные контакты, дружеская интимность, сочувствие, терпимость в отношении разницы между собственным «Я» и «Я» других;
• демонстрация эмоциональной устойчивости и самоприйняття;
• восприятия мира таким, каким он есть - в реалиях, а не в желаниях;
• развита способность к самопознание, осознание своих сильных и слабых сторон;
• способность видеть целостную картину мира, чему способствует сложившаяся система ценностей.
Важной характеристикой зрелого человеческой жизни является то, насколько эффективно и активно личность использует отведенный ей индивидуальный время для самореализации. К. Абульханова-Славска выделяет два типа людей: экстенсивные и интенсивные. Первые неразумно в количественном и качественном отношении тратят свое время, свою жизнь, а второй - удачно, разумно и оптимально приспосабливаются к обстоятельств социума, активно используя свои способности и возможности на этапах социализации.
Исходя из этого признака (екстенсивнисть - интенсивность), можно спрогнозировать три варианта Акме личности
1-эксплуатация индивидом собственных потенциальных возможностей (с точки зрения продолжительности жизни, это - наименее удачный жизненный путь с точки зрения эффективности, пользы обществу, то он может быть самым удачным жизненным путем);
2 - равномерное проявление человеческих потенций с нарастанием силы и напряжением (жизнь складывается удачно);
3 - равномерное проявление человеческих потенций с минимальной затратой сил и возможностей (жизнь проходит зря для себя и людей).