4. Альманах як тип неперіодичного видання. Українська альманахова журналістика 1830–1840-х років

Альмана́х (от араб. ألمناخ‎‎ — астрономический календарь) — продолжающийся сборник литературно-художественных и/или научно-популярных произведений, объединённых по какому-либо признаку (тематическому, жанровому, идейно-художественному и т. п.).

“УКРАИНСКИЙ АЛЬМАНАХ”. Організаторами видання стали І. Срезневський у Хар­кові й І. Розковшенко, що на той час знайшов собі службу в Москві. Автори – Боровиковський, Костомаров, Срезневський, дебют Гребінки, Розковшенко, Шпигоцький.

Другим джерелом традицій, що їх увібрав у себе “Украинский альманах”, були засади декабристської альманахової літератури, передусім “Полярной звезды” О. Бестужева і К. Рилєєва та “Мнемозины” В. Кюхельбекера і В. Одоєвського, зорієнтованих на універсальність, енциклопедичність як принципи організації книжок.

Основні засади добору матеріалу, виявлені в “Украинском альманахе”, такі, як поєднання прозових і поетичних творів, наукових, історико-літера­турних праць і красного письменства, фольклорних записів і літературних писань, перекладів і оригінальних творів, вміщення поруч російських і українських текстів, – усе це було продуктивно сприйняте творцями майбут­ньої альманахової журналістики. Таку засаду упорядкування альманаху й слід називати журнальною. За взірцем І. Срезневського й І. Розковшенка упорядковуються наступні українські альманахи, про які далі піде мова.

“УТРЕННЯ ЗВЕЗДА”, що ви­йшов у двох книжках у Харкові на межі 1833 і 1834 років. Видавцем нового видання виступив Іван Матвійович Петров. Був службовцем, домотав грошима, меценат. У створенні допомагали Квітка та Ізмаїл Срезневський.

Було 2 томи, у першій розміщаються твори, написані по-росій­ськи, у другій – статті, написані малоросійським і українським наріччям. З цієї причини і друкування її визнане за краще зробити в Харкові, під нагля­дом самих авторів. 1 надрук у Москві, другий – у Харкові у 1834.

У 1-й твори Петрова, маловідомих письм., О. Сомова, І. Срезневського (критичний матеріал про Сковороду, дописи Квітки).

2-й том – Квітка («Супліка до пана іздателя»), Гулак-Артемовький, Квітка («Маруся»), Срезневський (історичні пісні), Гребінка, Котляревськйи

Альманах «УТРЕННЯ ЗВЕЗДА”,. Відкривала український том “Супліка до пана іздателя”, яку можна вважати естетичним маніфестом Г. Квітки й водночас першим твором української літературної критики. “Супліка” була написана в бурлескному стилі, за формою наслідувала котля­ревщину

Альманах “Утренняя звезда” мав велике значення в розвитку українського пи­сьменства та журналістики. Воно полягало в тому, що

а) він об’єднав літературні й наукові сили краю, засвідчив могутній творчий потенціал Слобожанщини;

б) другий його том став першим окремим українським виданням у Харкові;

в) ця книжка продемонструвала народження прози в новій українській літера­турі, де до того часу існували лише поезія і драма;

г) засвідчила наполегливе прагнення ряду авторів вийти за межі традиції кот­ляревщини (бурлескно-гумористичної творчості), що склалася на той час, і запо­чаткувати новий сентиментально-романтичний (просвітницько-реалістичний) напрямок;

ґ) дала перший зразок української літературної критики, захисного спряму­вання, стала моментом згуртування українських авторів на сформульованій од­ним з них – Г. Квіткою – засаді: непідлеглості українського письменства неґатив­ним і некомпетентним

Альманах Є. Гребінки “Ластівка” 1841р.

Хотів надрук. У Москві, але Белінський заборонов. Назвав його упорядник “Ластівка”, вийшов він 1841 року в Петербурзі як видання книгопродавця Василя Полякова.

Це був перший спеціалізований на представленні художньої літе­ратури альманах. У ньому були відсутні наукові статті та розвідки, літературно-критичні праці, етнографічні та фольклористичні дослідження, публікації істори­чних документів та джерел.

Уперше після “Кобзаря” (1840) тут публікувалися нові твори Т. Шевченка. Другим поетом, чий великий доробок друкувався в цій книзі, був Л. Борови­ковський. Його представляли твори двох жанрових напрямків: романтичні ба­лади та ліричні вірші і байки. Дебютував Поет-романтик Віктор Забіла. Гребінка опублік. 2 байки і 1 лір. Вірш.

Проза була представлена творами Г. Квітки-Основ’яненка та П. Куліша.

Харківський альманах О. Корсуна “СНІП” 1840р.

Альманах “Сніп” мав підзаголовок: “Український новорічник”, тобто книжка для читання на новорічні святки. Головний автор “Сніп” - М. Костомаров. На самому початку літературної біографії М. Костомаров створив дві історичні драми: “Саву Чалого”, що вийшов окремим виданням в 1838 році, і “Переяславську ніч”, першодрук якої відбувся в альманасі “Сніп”. Головні верші- - поема Кореницького “Вечерниці». Літературний дебют поета-романтика Петренка – центральний образ – небо. Були вірші Корсуна.

У цілому “Сніп” у художньому відношенні виявився слабшим за “Ластівку”. У ньому були представлені твори виключно харківських авторів. Але сказати, що книжка мала лише регіональний характер, не можна. Тут були опубліковані твори М. Костомарова, П. Кореницького, М. Петренка

АЛЬМАНАХ “МОЛОДИК” – видавець Іван Бецький. 1843р.

Мав 4 томи. 3 надрук. У Харкові, 4-тий у Петербурзі. Видав при сприянні Квітки та Карабіна.

У першому томі друкувалися художні твори харківських пись­менників російською мовою; у другому, крім завершення драми Ю. Коженьов­ського “Горець”, розміщався український відділ; третій том містив у собі наукові статті й матеріали з історії України.

Перший том. Публікувалися - Бецький (переклади нім. творів), Квітка (повісті). Поезію першого тому альманаху “Молодик” представляло широке коло авто­рів Ф. Глинки, Н. Кукольника, А. Фета, А. Дельвіга, В. Луганського (В. Даля).

Другий том у головній своїй частині складався з “Малоросійського відділу”, упорядкованого М. Костомаровим. З прози тут були опубліковані два класичні твори Г. Квітки: “Перекотиполе” й “Підбрехач”, а також обробки народних казок, зроблені М. Костомаровим: “Торба” і “Лови”. Тут було опуб­ліковано три нових твори Т. Шевченка. Метлинський, Петренко опублік. вірші

Третій том мав виключно науковий характер. Тут теж було надруковано чи­мало класичних надбань. До них передусім слід віднести три праці М. Костома­рова - “Перші війни малоросійсь­ких козаків з поляками” і “Російсько-польські вельможі. Стаття перша: князі Острозькі”.

Том четвертий, як уже мовилося, вийшов наступного, 1844 року, в Санкт-Пе­тербурзі; він був більший за обсягом, ніж кожен з трьох попередніх томів, але включав у себе за універсальним принципом усе можливе. Здобутками були опубліковані тут вірші О. Пушкіна, М. Лермонтова, П. Вя­земського, В. Бенедиктова.

ЗНАЧЕННЯ - побачили світ нові твори Т. Шевченка, Г. Квітки, М. Петренка, А. Метлин­ського, М. Костомарова, які увійшли в історію української літератури, в альма­насі дебютував талановитий поет Я. Щоголів;

4) були опубліковані численні праці з української історії, етнографії і вперше – з історії літератури;

5) а також численні джерела (листи, документальні матеріали) з історії України та Слобожанщини.

Альманах “Киевлянин” М. Максимовича

Усього вийшло три книги альма­наху: у 1840, 1841 і 1850 роках. Перші два томи вийшли в Києві, останній – у Москві.

Науково-літераурний альманах публікував історичні документи, статті, літературні твори Є. Гребінки, Г. Квітки-Основ'яненка, П. Куліша, деяких російських письменників. М. Максимович зазнавав критики з боку російської шовіністичної преси за видання «К». Активний співробітник - Домбровський

Перша книжка “Киевлянина” прикметна й тим, що в ній відбувся літературний дебют Пантелеймона Куліша. Він опублікував тут цикл “Малоросійські опові­дання”

Значну частину першої книги "Киевлянина" складають статті історичного характеру як самого видавця ("Обозрение Стараго Киева", "О надгробиях в Печерском монастыре", "Воспоминание о городах Пересопнице и Дубровицах и о Князьях, ими владевших"), так й інших авторів, серед яких були В. Ф. Домбровський ("Острожская старина") та І. П. Максимович ("Древняя Феодосиева пещера в окрестностях Киева"). Оскільки ж ці статті є програмними, то вони заслуговують окремої уваги.

За своєю суттю другий номер "Киевлянина" не відрізнявся від першого: наукові статті, проза, поезія. Але якщо в першому номері були вміщені статті лише історичного характеру, то тут надруковані й літературно-критичні, і мовознавчі, які тісно перепліталися між собою своєю проблематикою.

Від своїх двох попередників цей альманах відрізнявся насамперед тим, що вперше літературний матеріал був поділений на дві частини: прозову та віршову (у першому і другому номерах статті, оповідання і поезії чергувалися між собою). Ще публік. Квітка