Висновки

З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

Провідною тенденцією розвитку України після краху російського самодержавства був стрімкий злет національно-визвольного руху, який переріс у національно-демократичну революцію. Політичні сили, що виступали за Тимчасовий уряд, есеро-меншовицькі ради, а також більшовики широкої і стійкої підтримки в населення України не мали. Українські партії і громадські об’єднання виступили з вимогами надання Україні державного суверенітету – у формі автономії чи повної незалежності. Ці вимоги мали масову політичну підтримку. Відбулися багатотисячні народні мітинги, на яких вимога відновлення української державності стала однією з основних. Був утворений організаційний центр українських сил – Українська Центральна Рада. Почався процес формування української армії. Таким чином, українці у 1917 р. вирішили творити власну революцію, а не йти в руслі російської, як це було в 1905–1907 рр.

Тимчасовий уряд і політичні кола, які стояли за ним, не були зацікавлені у розв’язанні національного питання. Не мали такої зацікавленості ні меншовики, ні російські есери, котрі очолювали ради робітничих, солдатських і селянських депутатів. Що ж до більшовиків, то вони підтримували національний рух лише настільки, наскільки він спрямовувався проти Тимчасового уряду і розхитував його владу. Але більшовики не поділяли кінцевої мети цього руху – федеративної перебудови Росії і створення в її складі Української демократичної республіки. Вони продовжували обстоювати ідею єдиної (унітарної) соціалістичної республіки. Важливою подією в історії національної революції був Всеукраїнський національний конгрес (6–8 квітня 1917 р), делегати якого доручили Центральній Раді домагатися від Тимчасового уряду автономії України.

Отже, Всеукраїнський національний конгрес відіграв визначну роль у розвитку українського національно-визвольного руху. Він одночасно завершив перший після падіння самодержавства етап руху, в ході якого відбулуся стихійне пробудження громадсько-політичних українських сил і знаменував перехід до масових політичних акцій та національної консолідації.

Рішення Всеукраїнського національного конгресу активно підтримані українським загалом, стали потужним імперативом розвитку національного руху, а сам з' їзд – моделлю для проведення губернських українських з' їздів.

Не менш соціалізованою була й інша складова національно-визвольного руху – український рух у російській армії. З другої аоловини квітня 1917 р. він набув широкого масштабу, до того ж, розпочавшись стихійно, швидко набрав організованих форм.

Список використаної літератури

1. Білоцерківський В. Історія України: Навчальний посібник/ Василь Білоцерківський,. - 3-е вид., виправлене і доп.. - К.: Центр учбової літератури, 2007. – 535 с.

2. Верстюк В.Ф. Український національно-визвольний рух (березень–листопад 1917 року) // Укр. іст. журн. – 2003. –№ 3.

3. История России: навч. / А. С. Орлов, В. А. Георгиев, Н.Г.Георгиева, Т. А. Сивохина. - 3-е изд., Перераб. и доп. - М.: ТК Велби, Из-во Проспект, 2008. – 528 с.

4. Історія України / Керівник авт.. кол. Ю.Зайцев. Вид. 2-ге зі змінами. – Львів: Світ, 1998. – 488 с.

5. Історія України Навчальний посібник / Бойко О.Д. - К.: Академвидав, 2006.- 686 c.

6. Історія України: нове бачення / В.Ф.Верстюк, О.В.Гарань, О.І.Гуржій та ін.; під ред. В.А. Смолія. - К: "Альтернативи", 1997. - 416 с.

7. Кормич Л. Історія України: Підручник/ Людмила Кормич, Володимир Багацький,; М-во освіти і науки України. - 2-ге вид., доп. і перероб.. - К.: Алерта, 2006. – 412 с.

8. Котова Н. Історія України: Навчальний посібник/ Наталія Котова,. – Харків: Одіссей, 2005. – 413 с.

9. Лановик Б.Д., Матейко Р.М. Матисякевич З.М. Історія України: Навчальний посібник / За ред. Б.Д. Лановика. – 2-ге вид. перероб. – К.: Товариство «Знання», КОО, 1999. – 574 с.

10. Мирончук В.Д., Ігошкін Г.С. Історія України: Навчальний посібник – К.: МАУП, 2001. – 328 с.

11. Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття: – К.: Український письменник, 1994. – 413 с.

12. Новая история отечества. XX век: ученик для студ. высших учеб. заведений: у 2 т. / [А. Ф. Киселёв и др.]; под ред. А. Ф. Киселёва, Е. М. Щагин. - 3-е изд., Испр. и доп. - М.: изд. центр ВЛАДОС, 2004. - Т.1. – 495 с.

13. Новітня історія України (1900-2000): Підручник / А.Г. Слюсаренко, В.І. Гусєв, В.П. Дрожжин та ін. – К.: Вища школа, 2000. – 663 с.

14. Сторінки з історії України: XX століття: Посібник для вчителя / За ред. С.В. Кульчицького; Упоряд.: В.П. Шевчук, А.А. Чуб, Н.А. Дехтярьова. – К.: Освіта, 1992. – 336с.

15. Страна погибает сегодня. Воспоминания о Февральской революции 1917 г. – М.: Книга, 1991. – 480 с.

16. Субтельний Орест Україна: історія / Пер. з англ. Ю.І. Шевчука; Вст. Ст.. С.В. Кульчицького – 3-є вид. – К.: Либідь, 1993. – 720 с.: іл..

17. Т. Гунчак Україна пер. пол. XXст. Нариси політичної історії: Либідь, К.; 1993. – 288 с.

18. Уривалкін О.М. Довідник з історії України / О.М. Уривалкін. – К.: Дакор, КНТ, 2009. – 1008 с.

19. Уривалкін О.М. Історія України (кін. XVІІ – поч. XІX ст..): Посібник. – К.: КНТ, 2007. – 436