33.Традиційні макроекономічні моделі.

До традиційних макроекономічних моделей відносяться класична модель ринкової економіки та модель Кейнса.

а) Класична модель ринкової економіки

К ласичну модель ринкової економіки можна розглядати як систему взаємопов'язаних моделей, кожна з яких відбиває поведінку одного з трьох ринків: робочої сили, грошей, товарів.

Модель найбільше підходить для опису економіки з досконалою конкуренцією.

Ринок робочої сили, як і інші, описується за допомогою трьох залежностей: функції попиту, функції пропозиції та умови рівноваги.

У класичній моделі функція попиту на робочу силу виводиться з таких двох гіпотез:

підприємства повпістю є конкурентними за наявності пропозиції товарів і найму робочої сили;

за решти рівних умов граничний продукт праці знижується зі зростанням обсягів робочої сили.

Теорія попиту на гроші (не враховуючи інші види фінансових активів) у класичній моделі грунтується па гіпотезі, за якою сукупний попит на гроші - це функція грошового доходу (тобто , де Y - валовий внутрішній продукт у натуральному вираженні, р - ціна), ця функція (f) лінійна і прямо пропорційна грошовому доходу: , де пропозиція грошей розглядається як фіксована величина, екзогенно задана.

Попит на товари (плановані витрати) - це сума попиту на споживчі та інвестиційні товари . Згідно з моделлю , як функції норми відсотка , знижуються зі зростанням . У класичній моделі попит на товари є функцією рівня зайнятості, що визначається на ринку робочої сили .

Об'єднуючи рівняння та умови, що описують ринок робочої сили, грошей і товарів, отримасмо класичну модель у повному обсязі:

Ринок робочої сили: , , .

Ринок грошей: , , .

Ринок товарів: , , .

Зазначимо, що коли один із ринків виходить зі стану рівноваги, то й решта ринків також вийдуть із цього стану, і прямуватимуть до якогось нового стану динамічної рівноваги.

б) Модель Кейнса

Класична модель давала відповідь на задачу щодо пошуку рівноваги в економіці в умовах повної зайнятості. Але як знайти рівновагу, коли економіка характеризується масовим безробіттям?

Вважається, що існує ринок грошей, відмінний від ринку облігацій. Розглядаються три види активів: гроші, облігації, фізичний капітал. Відносна ціна грошей, виражена в облігаціях. - це ставка відсотка по облігаціях. Припускається гіпотеза, що в умовах рівноваги норма прибутку на фізичний капітал (тобто на наявний запас інвестицій юварів) дорівнює ставці доходів за облігаціями.

Отже, друга відмінність моделі - відстежити, як грошово-кредитна політика виливає на виробництво.

Отже, основні новації моделі Кейнса порівняно з класичною моделлю:

рівновага на ринку товарів досягається за рівності прогнозованого попиту і фактичної пропозиції;

фактичний попит на робочу силу визначається у співвідношенні з фактично запитуваним продуктом, а отже, рівновага на ринку робочої сили може досягатись тоді, коли ринок товарів перебуває в рівновазі.

Модель Ксйнса записується у вигляді:

Ринок робочої сили: , .

Ринок грошей: , , , , Lq(r) - попит на облігації.

Ринок товарів: , , , ; .

Загальна рівновага на ринку грошей і товарів досягається за умови: , зазначимо, що точка рівноваги (Y⁰, r⁰) (точка перетину ліній IS i LM) - єдина. Загальна рівноваuа на ринках грошей і товарів однозначно визначає фактичпу погребу в робочій силі: Y₀.=F(K,L₀). .

У першому квадранті зображені лінії IS i LM , у четвертому квадранті - виробнича функція економіки (ВФ) як функція L, у третьому квадранті криві попипу і пропозиції на робочу силу.

Модифікацією підходу Кейнса є монетаристськип аналіз економіки (розвинутий на початку 70-х років XX століття М. Фрідменом). У чому ж полягає сутність відмінностей підходів Кейнса і Фрідмена? Кейнс уважав, що найбільш значний вплив на зміну основних макроекономічних показників справляє попит на товари, а на думку Фрідмена, головне - це контроль за пропозицією грошей. Монетарне™ також переконані в тому, що спекулятивний попит на гроші не залежить від ставки відсотка, тому збільшення пропозиції грошей призводить до зростання цін, а не обсягів виробництва, як це випливало б з моделі Кейнса. За їх твердженнями, грошово-кредитна політика не може суттєво вплинути у довготерміновому плані па реальний обсяг виробництва та стан безробіття, хоча у короткотерміновому - це є можливим.