4.3. Взаємне орієнтування

Взаємне орієнтування на стереографі СД виконують послідовним усуненням поперечних паралаксів на шести точках (6-а - контрольна), розташованих у визначених місцях стереопари, використовуючи метод наближень. Усувають вертикальні паралакси в основному двома способами:

• кутовими обертаннями обох камер (рис.4, а);

• лінійно-кутовими обертаннями однієї камери (рис.4, б).

Рис. 4

Поперечний паралакс сприймається спостерігачем як двоїння чи марки двоїння лівого і правого зображень на онимках по осі Y. Усунення вертикального паралакса полягає в усуненні зазначеного двоїння. Послідовність усунення поперечних паралаксів вказують номерами точок (рис. 4).

Після першого наближення, тобто після усунення вертикального паралаксу на точках 1, 2, 3, 4, 5, контрольній точці 6, залишиться вертикальний паралакс. По гвинтах і знімають відліки і записують їх у журнал. По відліках і знаходять відповідно значення подовжньої і поперечної децентрацій, користуючись таблицями децентрацій.

Децентрації можна обчислити по формулах:

де К – коефіцієнт

,

Відліки по гвинтах корекційних площин варто брати з урахуванням їх місць нулів.

Отримані значення децентраций встановлюють на відповідних гвинтах також з урахуванням місць нулів.

Після установки децентрацій необхідно перевірити фокусування оптичної системи. Потім знову послідовно усунути вертикальний паралакс на п'яти точках. Якщо в результаті повторного взаємного орієнтування вертикальний паралакс на 6-й точці не буде перевищувати половини діаметра вимірювальної марки і значення встановлених децентраций будуть відповідати відлікам на гвинтах корекційних площин в межах 0,1 мм, то взаємне орієнтування можна вважати закінченим.

Якщо ж на 6-й точці є недопустимий паралакс, варто установити нові значення децентрацій і виконати повторно взаємне орієнтування (Ш наближення).

4.4. Зовнішнє (геодезичне) орієнтування моделі

Зовнішнім орієнтуванням моделі називається приведення її до заданого масштабу і просторовий розворот щодо просторової геодезичної системи координат. Для масштабування моделі використовують планові опорні точки, нанесені на основі і розпізнані на аерознімках. Таких точок досить мати дві (3-я контрольна) на стереопару. Вони повинні знаходитись на великій відстані одна від іншої.

Діючи штурвалами X , У , Z, наводять стереоскопічно вимірювальну марку на одну з планових точок. Пересувають планшет і суміщують вістря олівця (голки) з відповідною точкою планшета. Потім наводять стереоскопічно вимірювальну марку на другу опорну точку. Розвертають планшет навколо першої опорної точки і встановлюють олівець на лінію, що з'єднує ці дві опорні точки на планшеті. Якщо олівець (голка) не попадає на другу точку планшета (рис.5) необхідно змінити масштаб моделі шляхом зміни базисних компонентів приладу.

Рис. 5

Величину зміни базисних компонентів обчислюють по фор­мулах:

де l - відстань між опорними точками на планшеті;

- розбіжність олівця (голки) із точкою;

, , - установки базисних компонентів з урахуванням відповідних МО, при яких отримано .

Якщо побудований відрізок виявився коротше відстані між точками на планшеті, варто збільшити і навпаки, якщо побудований відрізок менший відстані між точками, варто зменшити.

Стереопару можна вважати змаштабованою, якщо при стереоскопічному наведенні вимірювальної марки на всі планові опорні точки, вістря олівця збігається з необхідною точністю із всіма опорними плановими точками планшета.

Горизонтування як і взаємне орієнтування виконується методом наближень. Для гаризонтування моделі необхідно мати не менш трьох висотних точок, що не лежать на одній прямій (4-а точка контрольна).

Порядок горизонтирования наступний:

штурвалами X , У , Z стереоскопічно наводять вимірювальну марку на точку 1 (рис.6). На лічильнику висот встановлюємо геодезичну відмітку цієї точки, обертаючи диск барабана лічильника і притримуючи ножний штурвал. Потім стереоскопічно наводять вимірювальну марку на точку II.

Отриманий на лічильнику висот відлік H_ф(II) не буде рівним геодезичній відмітці H_г точки II, що буде свідчити про нахил моделі уздовж осі Y. Обертанням ножного штурвала установлюють відлік, що дорівнює середньому значенню з H_г і H_ф(II), тобто .

При цьому вимірювальна марка буде вище або нижче поверхні моделі. Діючи одночасно мікрометреними гвинтами і вимірювальну марку наводять стереоскопічно на точку II моделі. На лічильнику висот встановлюють відмітку точки II, обертаючи диск лічильника рукою і притримуючи ножний штурвал.

Рис. 6

Потім знову стереоскопічно спостерігають точку I. Якщо немає рівності висот H_фI і H_гI поступають так само, як на точці II. Якщо ж на точках I і II досягнута рівність геодезичних і фотограмметричних висот з необхідною точністю, переходять до стереоскопічного спостереження точки Ш (чи IV). Обертанням ножного штурвала на лічильнику висот установлюють відлік, що дорівнює відмітці точки Ш (чи IV), вимірювальну марку наводять стереоскопічно на точку моделі спільними рухами гвинтів , , .

Після нахилу моделі уздовж осі X перевіряють нахил моделі в поперечному напрямку. Потім із гвинтів , , , знімають відліки, записують їх у журнал. Вибирають значення децентрацій, що відповідають відлікам по гвинтах корекційних площин. Установлюють ці відліки на гвинтах децентрацій і знову перевіряють взаємне і зовнішнє орієнтування моделі.