2. Статистичні класифікатори, що використовуються для розробки статистичних даних

Для представлення у збірнику первинна статистична інформація згрупована згідно з такими статистичними класифікаторами:

– видів економічної діяльності (КВЕД), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 № 375;

– території (КОАТУУ), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 31.10.97 № 659.

3. Методологія формування статистичних показників

До розділу 1. ЕКОНОМІЧНА АКТИВНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ТА

ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ РИНОК ПРАЦІ

Економічно активне населення згідно з концепцією робочої сили – це населення обох статей віком 15-70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг. Економічно активними вважають осіб, зайнятих економічною діяльністю, яка приносить доход (зайняті), та безробітних. Кількість зазначених категорій та їх характеристики розраховують на підставі даних вибіркових обстежень населення (домогосподарств) із питань економічної активності (далі вибіркові обстеження), що впроваджені у практику роботи органів державної статистики з 1995 року відповідно до рекомендацій Міжнародної організації праці (МОП). Зазначені вибіркові обстеження проводять за місцем постійного проживання населення та охоплюють осіб віком 15–70 років, щодо яких розраховують оцінки показників економічної активності, зайнятості та безробіття.

Зайнятими (за матеріалами вибіркових обстежень) вважають осіб у віці 15-70 років, які:

працювали впродовж обстежуваного тижня хоча б одну годину за наймом за винагороду в грошовому чи натуральному вигляді, індивідуально (самостійно), в окремих громадян або на власному (сімейному) підприємстві; працювали безкоштовно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь-кому з членів домогосподарства, або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, виробленої внаслідок цієї діяльності;

були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (бізнес), але не працювали впродовж обстежуваного періоду з незалежних від них особисто обставин.

Рівень економічної активності визначають як відношення (у відсотках) кількості економічно активного населення у віці 15–70 років до всього населення зазначеного віку чи населення за відповідною соціально-демографічною ознакою.

Рівень зайнятості визначають як відношення (у відсотках) кількості зайнятого населення у віці 15–70 років до всього населення зазначеного віку чи населення за відповідною соціально-демографічною ознакою.

Безробітні (за методологією МОП) – особи у віці 15–70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мали роботи (прибуткового заняття); впродовж останніх чотирьох тижнів шукали роботу або намагались організувати власну справу; впродовж найближчих двох тижнів були готові приступити до роботи, тобто почати працювати за наймом або на власному підприємстві з метою отримання оплати або доходу. До категорії безробітних також відносяться особи, які приступають до роботи протягом найближчих двох тижнів; знайшли роботу, чекають відповіді; навчаються за направленням державної служби зайнятості.

Рівень безробіття (за методологією МОП) – відношення (у відсотках) кількості безробітних віком 15–70 років до економічно активного населення (робочої сили) зазначеного віку або відповідної соціально-демографічної ознаки.

Зареєстровані безробітні згідно з чинним законодавством – це громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Безробітними визнають також інвалідів, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Рівень зареєстрованого безробіття визначають як відношення (у відсотках) кількості безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, до середньорічної кількості населення працездатного віку.

До населення у працездатному віці відносять чоловіків, яким виповнилося від 16 до 59 років включно, та жінок, яким виповнилося від 16 до 54 років включно.

На­в­ан­таж­ення не ­зай­нятих т­ру­довою д­ія­ль­н­істю г­ро­мадян на ­одне ­ві­льне ­ро­боче ­м­ісце, ­ва­к­ансію р­оз­ра­хо­вано як від­нош­ення ­кі­ль­к­ості ­за­р­е­є­ст­ро­ваних у д­ер­жавній службі зай­ня­т­ості г­ро­мадян, не ­зай­нятих т­ру­довою ­д­ія­ль­н­істю, до ­кі­ль­к­ості вільних ­ро­бочих місць, ва­к­а­нтних ­посад, ­за­яв­лених п­ідп­ри­є­м­ст­вами, ус­та­но­вами та ­ор­га­ні­за­ц­іями.

­Об­сяги ­ви­ві­льн­ення п­рац­ів­ників з еко­но­м­ічних п­ричин – ­кі­лькість осіб, вивільнених за і­ні­ц­іа­тивою ­ад­мі­н­і­ст­рації п­ідп­риємств, ус­танов та ­ор­га­ні­зацій у зв­’­язку з реор­га­ні­за­цією, ­л­ік­ві­да­цією ­ви­р­об­н­и­цтва, ско­роч­енням ­кі­ль­к­ості або ш­тату.

До розділу 2. мобільність робочої сили

Рух працівників облікового складу характеризується змінами облікової кількості штатних працівників внаслідок прийому на роботу та вибуття з різних причин.

У кількості прийнятих працівників ураховують осіб, які зараховані на підприємство наказом (розпорядженням) власника підприємства (установи, організації) про прийняття на роботу у звітному періоді.

У кількість працівників, які вибули з підприємства, включають усіх осіб, які у звітному періоді залишили роботу на цьому підприємстві, незалежно від причин звільнення.

Коефіцієнт обороту робочої сили по прийому (звільненню) розраховують як відношення кількості прийнятих (звільнених) до середньооблікової кількості штатних працівників.

До розділу 3. зайнятість працівників та її характеристики

Облікова кількість працівників - це показник кількості штатних працівників облікового складу на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи тих працівників, які вибули в цей день.

До облікового складу працівників включають усіх осіб, які прийняті на постійну, сезонну, а також на тимчасову роботу строком один день i більше, із дня зарахування їх на роботу.

У формах державних статистичних спостережень з працi кількість працівників облікового складу наводиться не тільки на певну дату, а й в середньому за звітний період (місяць, рік). Визначення та методологія формування середніх показників кількості працівників наведено у поясненнях до розділу 7.

До працівників з вищою освітою відносять працівників, що мають документ про закінчення навчального закладу відповідного освітнього рівня.

Освітні рівні вищої освіти визначають згідно зі статтею 7 Закону України “Про вищу освіту”.

Рівень вищої освіти	Тип навчального закладу, який закінчив працівник
Неповна вища	Закінчив технікум, духовну семінарію, училище (медичне, педагогічне, художнє, житлово-комунального господарства, хореографічне, естрадно-циркове, музичне, училище культури, водного транспорту; училище системи Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства оборони України), коледж, інші прирівняні до них навчальні заклади першого рівня акредитації і здобув освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста
Базова вища	Закінчив коледж або продовжує навчатися в академії, університеті, інституті, консерваторії, інших прирівняних до них вищих навчальних закладах та здобув освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра
Повна вища	Закінчив академію, університет, інститут, консерваторію, духовну академію чи інші прирівняні до них вищі навчальні заклади III–IV рівня акредитації та здобув освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра

До працівників, які отримують пенсії за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло раніше (пункт 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування") відносять окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу, робітників локомотивних бригад, водіїв вантажних автомобілів на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар’єрах, плавсклад морського, річкового флоту, робітників і майстрів, безпосередньо зайнятих на лісозаготівлях і лісосплаві, деякі категорії артистів театрів, працівників освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення та ін.

У зазначеній кількості враховують також працівників, які отримують пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Закону України "Про прокуратуру".

До пенсіонерів за віком відносять працівників, які при досягненні пенсійного віку отримують пенсію за віком згідно зі статтями 26–29 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Крім того, в зазначеній кількості враховують: працівників, які отримують пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України; пенсії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інші.

До пенсіонерів, які отримують пенсії по інвалідності відносять працівників, які відповідно до статті 30 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” отримують пенсії в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства) або пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Вік молоді відповідно до Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" визначено в межах 15-34 роки.

До розділу 4. підготовка та підвищення кваліфікації кадрів

Підготовка та підвищення кваліфікації кадрів охоплює працівників підприємств, установ, організацій, які пройшли навчання безпосередньо на виробництві та у навчальних закладах різних типів за договорами за рахунок коштів підприємств.

Підготовка новим професіям включає первинну професійну підготовку осіб, які раніше не мали професії, та перепідготовку кадрів на іншу професію порівняно з раніше здобутою.

Підвищення кваліфікації – навчання з метою поглиблення раніше здобутих знань, умінь і навичок на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.

Не враховують працівників, які пройшли навчання за направленням служби зайнятості або самостійно навчались у навчальних закладах.

До розділу 5. державні службовці

Державні службовці – це працівники, переважно органів управління, на яких поширюється дія Закону України “Про державну службу”. У загальній кількості державних службовців не враховано: військовослужбовців, працівників податкової адміністрації, митної служби, окремих категорій працівників юридичних установ, трудові відносини яких регулюються іншими законодавчими актами.

Посадові особи місцевого самоврядування – працівники органів місцевого самоврядування, на яких поширюється дія Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”.

Розподіл працівників, які займають посади керівників та спеціалістів за категоріями посад, проводиться відповідно до статті 25 “Класифікація посад” Закону України “Про державну службу” та статті 14 “Класифікація посад в органах місцевого самоврядування” Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”.

До розділу 6. робочий час та його використання

Використання робочого часу характеризується абсолютними показниками календарного, табельного та максимально можливого фонду робочого часу.

Календарний фонд часу – це весь час зазначеного календарного періоду (місяць, квартал, рік) в розрахунку на кількість працівників.

Табельний фонд робочого часу відрізняється від календарного фонду часу на загальну суму неявок у святкові та вихідні дні.

Максимально можливий фонд робочого часу відрізняється від календарного фонду часу на загальну суму неявок у святкові, вихідні дні та дні щорічних відпусток.

Відпрацьований час вимірюють у людино-годинах працівників, які фактично працювали на підприємстві, включаючи тих, що були зайняті неповний робочий день (тиждень), виконували надурочну роботу, працювали у вихідні та святкові (неробочі) дні або понад місячну норму (поза графіком), а також людино-години роботи надомників.

Неповна зайнятість працівників існує у двох формах: вимушена та добровільна.

Вимушену неповну зайнятість характеризує кількість працівників, які прийняті на умовах повного робочого дня (тижня), але були переведені на скорочений графік роботи, а також перебували в неоплачуваних відпустках з ініціативи адміністрації.

До розділу 7. кількість працівників

Середньооблікова кількість штатних працівників охоплює осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством та отримують заробітну плату. У цій кількості не враховують тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається місце роботи (знаходяться у відпустках по вагітності та пологах або у додатковій відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку, визначеного законодавством), працюючих на умовах договорів цивільно-правового характеру, сумісників.

У зв’язку зі зміною методології починаючи з 2004 року у обліковій та середньообліковій кількості працівників не враховують також осіб, які отримують грошове забезпечення (військовослужбовці і особи рядового та начальницького складу).

Зайнятого працівника враховують тільки один раз (за місцем основної роботи) незалежно від строку трудового договору та тривалості робочого часу.

Цей показник обчислюють в середньому за період (місяць, рік). За звітний місяць обчислюють шляхом підсумовування кількості працівників облікового складу за кожний календарний день місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні і діленням одержаної суми на відповідне число календарних днів звітного місяця.

Середньооблікову кількість працівників за рік обчислюють шляхом підсумовування середньооблікової кількості найманих працівників за всі місяці роботи, що минули у звітному році та діленням одержаної суми на кількість місяців (тобто на 12).

Середньооблікова кількість усього персоналу в еквіваленті повної зайнятості.

Це розрахунковий показник, який характеризує умовну кількість працівників (робочих місць) з повним робочим днем, яка необхідна для виконання обсягу робіт (послуг) підприємством.

Методика розрахунку цього показника базується на перерахунку оплаченого робочого часу всього персоналу (штатні працівники, сумісники, працюючі за договорами), який залучався до роботи у звітному періоді і отримував відповідну заробітну плату в умовну кількість працівників, які зайняті виконанням роботи повний робочий день, виходячи зі встановленої його тривалості.

Працівників, які перебували в оплачуваних щорічних або додаткових відпустках та в інших випадках збереження за ними повністю заробітної плати, включають як таких, що повністю відпрацювали робочий час, тобто як цілі фізичні одиниці.

До розділу 8. заробітна плата працівників

Номінальна заробітна плата – нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі за відпрацьований час або виконану роботу: тарифні ставки (посадові оклади), премії, доплати, надбавки, а також інші види оплати за невідпрацьований час. Вона включає обов’язкові відрахування із заробітної плати працівників: податок з доходів фізичних осіб, внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

До номінальної заробітної плати не відносять: грошове забезпечення кадрових військовослужбовців та осіб рядового та начальницького складу, виплати, що здійснюються за рахунок коштів фонду державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, а також внески, що здійснює роботодавець на загальнообов’язкове державне соціальне страхування працівників.

З метою забезпечення міжнародних співставлень в національній статистичній практиці номінальну заробітну плату розраховують як середньомісячну :

– на одного штатного працівника – шляхом ділення нарахованого фонду оплати праці штатних працівників за звітний місяць (період) на середньооблікову кількість штатних працівників та на кількість місяців у періоді.

– на одного працівника в еквіваленті повної зайнятості – шляхом ділення фонду оплати праці всіх працівників (працівників облікового складу, зовнішніх сумісників та працюючих за договорами цивільно-правового характеру) на середньооблікову кількість працівників у еквіваленті повної зайнятості та на кількість місяців у періоді.

Також визначають показник середньої заробітної плати за одну оплачену годину – шляхом ділення суми нарахованого фонду оплати праці штатних працівників на кількість оплачених їм людино-годин за відповідний період.

Фонд оплати праці складається з:

– фонду основної заробітної плати.

– фонду додаткової заробітної плати.

– інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Її встановлюють у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадять понад встановлені зазначеними актами норми та визначені у колективному договорі підприємства.

Не включають до фонду оплати праці доходи (дивіденди, проценти) від акцій та внесків в майно підприємства, установи, організації працівникам, які є членами акціонерного товариства та перебувають в їх обліковому складі.

Індекс номінальної заробітної плати характеризує зміну розміру нарахованої номінальної заробітної плати працівників у звітному періоді порівняно з базисним.

Реальна заробітна плата – це показник, який характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати під впливом змін споживчих цін на товари і послуги і рівня податків й обов’язкових платежів.

Індекс реальної заробітної плати – характеризує зміну купівельної спроможності номінальної заробітної плати у звітному періоді порівняно з базисним під впливом зміни цін на товари та послуги і ставок податку з доходів фізичних осіб та обов’язкових відрахувань. Визначають діленням індексу нарахованої до виплати номінальної заробітної плати (без урахування податку на доходи з фізичних осіб та внесків до фондів соціального страхування) на індекс споживчих цін за той же період.

Розрахунок індексу здійснюється відповідно до методики, що побудована на засадах резолюції щодо міжнародних порівнянь реальної заробітної плати, яка прийнята 8-ю Міжнародною конференцією статистиків праці 1954 року.

До розділу 9. стан виплати заробітної плати

Заборгованість з виплати заробітної плати – це сума своєчасно невиплаченої заробітної плати всім категоріям працівників, а саме: штатним працівникам облікового складу, особам, які не перебувають в обліковому складі підприємства – сумісникам та працюючим за договорами, а також звільненим працівникам.

Заборгованою вважають суму, яка включає усі нарахування у грошовій та натуральній формі із фонду оплати праці, за винятком обов’язкових утримань (податок з доходу фізичних осіб та суми внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що сплачує працівник), строк виплати якої минув до кінця місяця, у якому вона повинна бути виплачена.

Заборгованість з виплати заробітної плати може утворюватися за рахунок власних коштів підприємства, а також місцевого та Державного бюджетів.

До суми заборгованості за рахунок коштів Державного бюджету включають також компенсаційні виплати працівникам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які належать до фонду оплати праці.

Заборгованість із соціальних виплат включає допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, при народженні дитини та нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, яке спричинило втрату працездатності.

Кількість працівників, яким не виплачено заробітну плату включає штатних працівників облікового складу, яким строк виплати заробітної плати, встановлений колективним договором або банківською установою минув до 1 числа звітного місяця незалежно від тривалості (кількості місяців) невиплаченої заробітної плати.

З січня 2005р. загальну суму заборгованості із виплати заробітної плати узагальнюєть за трьома типами підприємств:

– економічно активних підприємств;

– підприємств, щодо яких реалізовуються процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (підприємств-банкрутів);

– економічно неактивних підприємств, які призупинили діяльність у 2009р. та попередніх роках.

Інформацію по економічно активних підприємствах та підприємствах-банкрутах формують на підставі звітів респондентів. Дані по економічно неактивних підприємствах, які призупинили діяльність, узагальнюють на підставі останніх наданих ними звітів щодо заборгованості з виплати заробітної плати у 2009р. та попередніх роках.

До розділу 10. стан укладення колективних договорів

У цьому розділі узагальнена інформація про кількість колективних договорів, яку подають підприємства, установи та організації, на яких вони діють, згідно з Законом України “Про колективні договори і угоди”.

Кількість працівників, які охоплені колективними договорами – це працівники, які перебувають у штаті підприємства, незалежно від членства у профспілці, включаючи і тих, які на момент складання звіту відсутні з різних причин (перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю і пологами або у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства).

Додаток 1

Оцінки надійності показника
"Середньооблікова кількість штатних працівників"
по містах та районах за 2010 рік
	Стандартна похибка вибірки (SE), осіб		Гранична похибка вибірки (LSE), осіб		Коефіцієнт варіації (CV), у %
По області	2,75		5,39		1,10
м.Хмельницький	1,3		2,6		1,71
м.Кам’янець-Подільський	0,7		1,3		3,00
м.Нетішин	0,8		1,5		8,56
м.Славута	0,6		1,1		6,19
м.Старокостянтинів	0,3		0,5		3,59
м.Шепетівка	0,4		0,8		3,48
райони
Білогірський	0,3		0,5		5,65
Віньковецький	0,3		0,5		9,10
Волочиський	0,5		0,9		4,55
Городоцький	0,4		0,7		6,48
Деражнянський	0,3		0,5		5,89
Дунаєвецький	0,7		1,4		8,39
Ізяславський	0,7		1,4		10,25
Кам’янець-Подільський	0,6		1,2		6,92
Красилівський	0,8		1,7		8,05
Летичівський	0,2		0,4		5,22
Новоушицький	0,3		0,5		8,26
Полонський	0,5		0,9		7,56
Славутський	0,1		0,2		4,00
Старокостянтинівський	0,2		0,4		5,17
Старосинявський	0,3		0,7		10,71
Теофіпольський	0,7		1,4		12,57
Хмельницький	0,8		1,5		10,50
Чемеровецький	0,5		0,9		7,66
Шепетівський	0,3		0,5		9,42
Ярмолинецький	0,4		0,8		7,38

Оцінки надійності показника
"Середньомісячна заробітна плата штатного працівника"
по містах та районах за 2010 рік
	Стандартна похибка вибірки (SE), грн.		Гранична похибка вибірки (LSE), грн.		Коефіцієнт варіації (CV), у %
По області	15,00		29,40		0,84
м.Хмельницький	16,4		32,1		0,85
м.Кам’янець-Подільський	22,1		43,4		1,44
м.Нетішин	149,3		292,6		3,79
м.Славута	31,4		61,6		1,63
м.Старокостянтинів	27,2		53,4		1,59
м.Шепетівка	32,7		64,1		1,68
райони
Білогірський	35,1		68,7		2,57
Віньковецький	25,8		50,5		1,67
Волочиський	28,6		56,1		1,89
Городоцький	47,8		93,6		3,12
Деражнянський	47,6		93,4		2,93
Дунаєвецький	32,5		63,6		2,17
Ізяславський	72,7		142,4		4,71
Кам’янець-Подільський	70,0		137,3		3,91
Красилівський	46,9		92,0		2,63
Летичівський	45,1		88,5		2,96
Новоушицький	44,8		87,9		3,06
Полонський	28,3		55,5		1,92
Славутський	38,0		74,4		2,38
Старокостянтинівський	28,5		55,9		2,08
Старосинявський	90,0		176,4		6,63
Теофіпольський	143,0		280,2		9,64
Хмельницький	56,0		109,7		3,98
Чемеровецький	51,7		101,3		3,36
Шепетівський	68,1		133,4		4,15
Ярмолинецький	132,5		259,7		8,12