98. Сутність й етапи маржинальної революції.

Для досягнення рівноваги в економіці на мікрорівні маржиналісти застосовували математичне моделювання процесів.

Методологія маржиналізму - це широке застосування математичних методів.

Основними положеннями теорії слід вважати такі: використання граничних величин як інструментів для аналізу змін економічних явищ. В основі – мікроекономічний аналіз є поведінка окремих фірм і поняття потреби покупця.

Дослідження раціонального розподілу ресурсів та пошук оптимального їх використання. Предметом аналізу є питання стійкого стану економіки не тільки на макро-, але і на мікрорівні. Крім цього відмічається широке застосування математичних методів для прийняття оптимальних рішень статистичних задач.

Нарешті гедонізм – життя заради щастя.

Маржинальна революція пройшла два етапи.

Перший етап.

Характеризується як "суб’єктивний напрямок" економічної теорії.

Найбільш вагомий вклад у розробку ідей цього етапу внесла австрійська школа політекономів, представлена професорами Віденського університету К. Менгером (1840 – 1921), Ф. Візером (

1851– 1926) та Є. Бьом-Баверком (1851 – 1914).

Другий етап.

Характеризується як становлення неокласичної економічної теорії.

Представлений ідеями кембрідської школи (Альфред Маршалл (1842-1924)); американської школи (Джон Бейтс Кларк (1847-1938)); математичної (лозанської) школи – Леон Вальрас (1834-1916), Вільфредо Парето (1848-1923).

№ 99. Становлення неокласичної традиції в політичній економіці.

Неокласична школа політичної економії справляла неабиякий вплив на інші напрями. Саме неокласичні теорії формували методологічні засади досліджень економічних явищ усіма іншими течіями в політичній економії: в основу ідей кожної з них було покладено неокласичний аналіз взаємозв’язків та взаємовпливу елементів економічної системи. У контексті грошово-кредитної доктрини саме неокласики формулюють монетарну теорію економічного циклу, вказуючи, що економічний цикл — суто грошове явище, зумовлене нестабільністю попиту на гроші і відповідними змінами умов грошового кредитування. Вони першими звернули увагу на необхідність проведення державою активної кредитно-грошової політики. Згодом цю тезу (хоч і по-різному) розвиватимуть монетаристи та кейнсіанці. Кейнсіанська ідея регулювання економіки також будувалась на знанні закономірностей розвитку ринкового механізму. Сама її інтерпретація як «теорії рівноваги за умов неповної зайнятості», тобто як одного з аспектів проблеми загальної рівноваги економічної системи, заперечує її несумісність з неокласичними підходами. Усе це дало змогу прихильникам неокласичних ідей стверджувати, що теоретичні постулати, які розробив іще Маршалл, залишаються актуальними, оскільки державне регулювання є тимчасовим і винятковим явищем, зумовленим «Великою депресією». Вони заявляли, що всесвітня криза є наслідком втручання держави (як власника-монополіста) в економіку; наслідком як негативного впливу профспілок на процес формування заробітної плати і доходів, так і контролю великих монополій за ціноутворенням, що позбавило економіку можливості гнучко реагувати на ринкові обставини. Водночас у межах неокласичної традиції виникає окремий напрямок, представники якого намагаються довести, що конкуренція притаманна також і монополістичній стадії розвитку економіки. Д. Робінсон, Е. Чемберлін, Й. Шумпетер здійснюють перегляд неокласичної концепції ринку, формулюють теорії монополістичної конкуренції, за допомогою яких доводять, що сили ринкового самоврегулювання торують собі шлях за будь-яких умов.

Інші неокласики закликали до відновлення економічних умов, за яких знову запрацює механізм вільної конкуренції, до розробки моделей виходу з економічної кризи та економічного зростання, тим самим розширюючи предмет неокласичних досліджень: стрімко зростає різноманітність об’єктів дослідження, змінюються підходи до їх вивчення. У межах неокласичного напряму формулюються різноманітні ліберальні концепції суспільно-економічного розвитку, інколи настільки протилежні за змістом, що можна було говорити про виникнення нових шкіл. Але основний принцип — орієнтація на потенціал ринкової системи та ринкових механізмів — об’єднує всі напрями і школи.