88.Аналіз меркантилістами грошового обігу та розробка кількісної теорії грошей.

Предметом дослідження меркантилістів була майже виключно сфера обігу.

Ідеологи меркантилізму були впевнені, що тільки гроші (золоті і срібні) та скарби становлять багатство нації, окремої держави. Джерелом багатства вважався нееквівалентний обмін у результаті торгових взаємовідносин з іншими державами. Примноження багатства, на думку меркантилістів, є невід’ємним від протекціоністських заходів регулювання зовнішньої торгівлі (заохочення експорту, стримування імпорту) і широкої підтримки національної промисловості.

по-перше, багатством є лише те, що може бути реалізованим і справді реалізується в грошах, тобто багатство — це не що інше, як нагромадження грошей;

по-друге, виробництво створює потрібні передумови для нагромадження багатства, а тому потребує постійного заохочення й розвитку;

по-третє, безпосереднім джерелом багатства є сфера обігу, тобто сфера, де продукти перетворюються на гроші;

по-четверте, сфера обігу є водночас і джерелом прибутку, що утворюється завдяки продажу товарів за вищу ціну, ніж ціна купівлі (Г — Г', тобто гроші, що породжують гроші, — такою є формула капіталу в меркантилістів);

по-п’яте, не будь-який обіг товарів і грошей є джерелом багатства, бо обіг товарів усередині країни хоч і збагачує одних осіб за рахунок інших, проте не збільшує і не зменшує загальної суми національного багатства, а отже, джерелом багатства є лише зовнішня торгівля;

по-шосте, баланс зовнішньої торгівлі має бути активним, отож, треба менше купувати в іноземців і більше їм продавати (проте щодо розуміння суті поняття активного балансу погляди ранніх та пізніх меркантилістів дуже різнилися).

Кількісна теорія грошей (Локк, Монтескє) стверджували що вартість грошей та рівень товарних цін визначаються кількістю грошей в обігу.

89.Трактування поняття „класична політекономія” в історико-економічній літературі. Періодизація еволюції класичної політичної економії.

Розвиток капіталістичних відносин призвів до занепаду меркантилізму передовсім в Англії — найрозвиненішій економічно країні. Буржуазна революція середини ХVІІ ст. в Англії розпочала добу політичних і промислових революцій на європейському континенті. Буржуазія поступово приходить до влади. Починається бурхливий розвиток промисловості. Цей розвиток був неможливим без наукових знань. ХVІІ ст. стало століттям розвитку природничих наук, особливо механіки, математики, фізики, астрономії. Великого значення набуває філософія. Усе це сприяло також і розвиткові економічної думки. Було покладено початок формуванню політичної економії як науки. За цих умов і виникла класична політична економія. Вона зародилась в Англії в кінці ХVІІ ст. та у Франції на початку ХVІІІ ст., прийшовши на зміну меркантилізму.

Уперше термін «класична політична економія» ужив К. Маркс стосовно школи, яка розпочала дослідження внутрішніх закономірностей буржуазного суспільства. Якщо меркантилісти досліджували сферу обігу, то класики за предмет дослідження взяли сферу виробництва й поклали початок її науковому аналізу. Класики проголосили ідею природного порядку, дію об’єктивних економічних законів. На відміну від меркантилістів — прихильників державного втручання в економічне життя, вони обстоювали економічну свободу, економічний лібералізм, були супротивниками протекціонізму. Проблему цінності, яка на той час була однією з центральних в економічному аналізі, класична школа розв’язувала переважно з позицій трудової теорії.

Етапи розвитку класичної школи

І етап становлення (кін 17 поч 18 ст.) вкл розробки В. Петті, П. Буагільберта, Ф. Кене , А. Тюрго

ІІ етап розвитку ( 2 пол 18 ст.) повязують з фундаментальними роботами А Сміта

ІІІ етап еволюції (1 пол 19 ст.) характерний переосмисленням і збагаченням ідей А. Сміта його послідовниками Д рікардо, Ж Б Сеєм, Ф Бастіа, а також специфічними концепціями Мальтуса, Сісмонді, Сеніора, Кері

4 –заключний етап (19 ст) Повязаний із Дж Міллем, що практично завершив теоретичну систему знань.