72. Розробка теорії кооперації в українській економічній думці (м. Левитський, б. Мартос, о. Мицюк, і. Витанович).

М.Туган-Барановський був видатним теоретиком кооперації. Він опублікував з цієї проблематики низку цінних праць; головною серед них є дослідження "Соціальні основи кооперації". Ця праця вперше вийшла в 1916 p., а згодом стала відомою в усьому світі. Своє дослідження він розглядав як спробу створити навчальний курс для ознайомлення з соціальними основами кооперації та загальної теорії кооперативного руху. Він зазначав, що кооперативи звертаються до мотиву, до котрого звертається капіталізм - до особистого егоїзму, господарського інтересу людини. У цьому велика сила кооперації, оскільки внутрішня економічна її природа має багато спільного з капіталістичним підприємством. Кооператив - підприємство, але підприємство не капіталістичного типу. Давши оцінку класифікації кооперативів, що її запропонували теоретики кооперації, М. Туган-Барановський поділив кооперативи згідно з характером праці.1) кооперативи у сфері тільки обміну, але не в сфері праці; і 2) кооперативи в сфері праці та обміну". Учений виділив дев´ять основних видів кооперативів: кредитові кооперативи, споживчі товариства, домобудівні товариства, закупівельні товариства, товариства зі збуту, товариства з переробки, виробничо-підсобні артілі, трудові артілі, виробничі артілі. Від об´єднання кооперації з політичною партією програють дві сторони: партія і кооператив. Кооперативний рух має бути вільний від будь-якої політичної партії, але це не означає, що кооперація має відмовитися від політичної боротьби. "Кооператори підтримують лише тих кандидатів, які зобов´язуються підтримувати в законодавчих палатах заходи, спрямовані на користь кооперації". "Захоплення кооперацією не повинно аж ніяк приводити до політичного індиферентизму - усунення політики з кооперації ґрунтується не на нехтуванні політики з боку кооперації, а на усвідомленні різниці цих сфер суспільного життя".Цими словами закінчив він своє знамените дослідження, присвячене історії, теорії і практиці кооперативного руху.

73. Дослідження фінансової експлуатації України радянським центром (м. Волобуєв, в. Доброгаєв, є. Гловінський, к. Кононенко, і. С. Коропецький).

Українців вміло обкрадають за допомогою валютних спекуляцій формуючи макроекономічну нестабільність в державі. Грошові кошти з економіки нікуди не пропадають вони лише переходять з однієї кишеня в іншу, і потрапляють в кишеню того, хто краще поінформований. Тому, звичайні українці можуть бути впевнені, ті, хто втратив спочатку на зміцненні гривні, а тепер на доларі, переводячи заощадження з однієї валюти в іншу, дозволили заробити величезні багатства обмеженому колу поінформованих провладних осіб. Сьогоднішні поради на кшталт: щоб оптимізувати ризики валютних коливань слід тримати заощадження пропорційно у різних грошових одиницях, мають лише короткоткотерміновий характер. Забезпечити стабільний розвиток української економіки та української нації може лише сильна національна економіка побудована на засадах економічного націоналізму, коли держава піклується про національного виробника, який у свою чергу забезпечує робочі місця та формує платоспроможний попит в економіці. Для цього необхідно вдатися до низки протекціоніських заходів, попри те, що неоліберальна економічна доктрина змальовує це як негативне, явище, так звані, промислово розвинуті країни, постійно вдаються до цієї практики, і лідером тут є США, які незважаючи на членство в СОТ, постійно захищають і стимулюють власне сільське господарство.