Інституціоналізм в українській економічній думці (м. Бунге, о. Миклашевський, в. Левицький, г. Симоненко).
Теорія і практика інституціоналізму в Україні були пов´язані з кооперативним рухом, в якому в умовах імперських режимів українство знаходило можливості для самореалізації. Левитський вважав, що кооперація є найліпше і найкраще виявлення людського генія в межах соціально-економічного будівництва. Він звинувачував марксистів у зловживанні теорією, радив не керуватися.
66. Територіальна фінансова економетрія м. Яснопольського
В дослідженнях М. Яснопольського з просторової фінансової економетрії не мало попередників. Йому першому доводилося одночасно розробляти її теорію і проводити відповідно емпіричний аналіз на матеріалах Російської імперії. Вихідною позицією, на яку спирався дослідник, було те, що економічна наука і суспільна практика повинні враховувати конкретні обставини людського побутування, тобто умови місця і часу. Інакше вони перетворяться на загальники, якщо оперуватимуть середніми величинами.
Дотримуючись принципів економічної статистики, М. Яснопольський вимагав її конкретного застосування. Обмежившись характеристикою рівня економічного розвитку і особливостей місцевих потреб, він використав показник середньої щільності населення, від якої перебуває в залежності вся культура країни, щоб довести відмінності окремих територій.
М. Яснопольськийуважав, щозагальнийпідхід до просторовоїекономікистосується і фінансовоїсистеми. Концептуальною засадою булотвердження, що "великерізноманіттяекономічних та інших умов різнихчастиндержавивикликають у них зовсімнеоднаковінаслідкивід одного і того ж загальнодержавного заходу".Щойно сформульовану концепцію вчений підтвердив конкретними розрахуваннями, згідно з якими однакові фінансові закони в різних місцевостях спричинюють неоднакові економічні наслідки. Він добре проілюстрував статистикою непрямих податків щодо окремих продуктів споживання, попит на які в різних місцевостях неоднаковий. Ізурахуванням того фактора фінансоварівністьперетворюється на свою протилежність - нерівність. Відомо, що кожне виробництво, продукти котрого обкладені внутрішніми податками, неминуче піддається більшою чи меншою мірою обмежуючим формам контролю, а звідси нерівномірний вплив фінансових постанов неминуче позначається на продуктивності різних місцевостей: одні з них є тільки споживачами оподаткованих продуктів, інші - виробники, тобто понад свою споживчу участь несуть на собі всі наслідки обмеження від фінансових постанов.
67. Еволюціянеокласичнихідей у хх ст.
Неокласична економічна теорія входить у нову фазу, набирає нових рис, чітко окреслюються її функції — нормативна (формулюються програми розвитку, визначаються його основні напрями, розробляються практичні рекомендації, тобто формуються засади економічної політики) та позитивна, науково-дослідна (вивчаються економічні закономірності та фактори прогресу суспільства).Розгортання всесвітньої кризи зумовлює виникнення нових пріоритетів у наукових дослідженнях — проблеми відновлення економічної рівноваги, циклічності та економічного зростання. Представники неокласичної школи розв'язують їх по-різному, але в межах неокласичної методології.
Якщораніше проблема грошового обігурозглядалася у зв'язку з ціноутворенням, то теперакцентизміщуються в бікдослідженняйоговпливуна процесинагромадження, інвестування. Виникає низка новихтеорій, яківідрізнялисьвідколишніхкількіснихтеорій грошей тим, щовраховували не лишевзаємозв'язокцін та кількості грошей у обігу, а вказувалина існуванняінших, у тімчислісуб'єктивних, чинниківрівноваги — мотивівінвестування. Визнається,, щоінвестиції є автоматичним регулятором ринковоїекономіки,головною умовоюекономічногозростання, а ринковиймеханізм — головною умовоюефективноїдіїцього регулятора. Неолібералізм є напрямком, що претендує на створення повної соціальної картини суспільства, визначення основних принципів його функціонування. Поряд із декларуванням принципу економічної свободи та невтручання держави в економіку, сучасний неолібералізм проголошує принцип соціальної справедливості. За державою закріплюється функція забезпечення соціальної стабільності в суспільстві, як умови нормального розвитку економіки. Політичною доктриною неоліберальної теорії стає ідея сильної держави — організатора конкурентно-ринкових відносин та міцної економіки.