85. Конкуренція ,монополія ,олігополія.

Конкуренція(з лат.-“змагання“) боротьба між товаро виробниками за найвигідніші умови в-ва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків. Конкуренція виникає за наявності великої кількості виробників певного продукту або ресурсу, при свободі вибору госп діяльності виробників, при співвідношені та відповідності між попитом і пропозицією, при наявності ринку засобів в-ва.

Функції ек конкуренції: регулююча(кожен виробник вірішує що йому виробляти і якіресурси йому потрібні, тому вони рухаються туди, де в них найбільша потреба), мотивації(кожин виробник що зацікавлений отримати більше прибутку має прислуховуватись до споживачів, інакше він не витримає конкуренції), розподілу(між державою і окремими підприємцями, залежно від їх сум вкладів у виробництво), контролю(ціна встановлюється залежно від кількості конкурентів та якості продукту)

Конкуренція буває: 1) поліополія – велика кількість товаро виробників певного продукту і велика кількість споживачів. 2) олігополія – велика кількість споживачів і мала кількість виробників. 3) один споживач і багато виробників (монополія помиту) 4) одни споживач і одни виробник ( двостороння монополія).

Також конкур буває досконала і недосконала. Досконала (ціна задана величина, багато продавців і покупців, все виробники виробляють однорідку продукцію, відсутній барєр для входу на ринок, ресурси – мобільні, кожен продавець і покупець має повну і правельну інформ про ціну, витрати і попит на ринку). Недосконала – буває монополістична і олігополістична (меньше 10 виробників.) конкуренція буває також цінова та не цінова, сумлінна та не сумлінна.

Монополія (грец. топоs -- один; роlео -- продаю) -- це захоплення економічними суб'єктами частини або всього ринкового простору для певного товару і встановлення на ньому свого панування у вигляді монопольної ціни.

Це означає, що підприємець виробляє і продає один або кілька товарів, що не мають схожих субститутів (лат. substituo-- підставляю, заміщую) (товарів-замінників) і які не виробляє і не продає ніхто інший, а тому споживачам не залишається можливості вибору.

Монополії класифікують за такими ознаками:

1. Характером і причинами виникнення серед монополій виокремлюють природні, легальні та штучні.

Природні монополії. Ними володіють власники і господарюючі суб'єкти (часто держава), що мають у своєму розпорядженні рідкісні та вільно не відновлювані елементи виробництва (рідкісні метали, особливі земельні ділянки під виноградники, деякі галузі інфраструктури, наприклад громадський транспорт, та ін.). Товари і послуги суб'єктів природної монополії не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (виробництво електроенергії, водопостачання, газопостачання тощо).

Легальні монополії. Створюються на законних підставах з метою захисту інтелектуальної власності, наприклад патентна система, система авторських прав і товарних знаків, захист яких регулюють спеціальні закони.

Штучні монополії. Це об'єднання господарюючих суб'єктів, що створені для отримання монополістичних вигод. Штучні монополії свідомо змінюють структуру ринкового простору у своїх інтересах, створюючи бар'єри для входження на ринок інших господарюючих суб'єктів (захоплення джерел сировини та енергоносіїв, обмежуючи кредитну діяльність банків для нових підприємств тощо).

Олігополія (грец. оlіgos -- небагато; роlеo -- продаю) -- це тип ринкової структури з недосконалою конкуренцією, за якої обмежена кількість підприємств (до 10) монополізують виробництво основної маси товарів.

Олігополія -- форма синтезу конкуренції і монополії, в якій центр боротьби переміщується із сфери обігу у сферу виробництва, з галузевого на міжгалузевий, з національного на інтернаціональний рівні.

Найпростішою олігополією є дуополія- функціонування на ринку тільки двох виробників певного товару,між якими відсутні будь-які угоди про ціни, ринки збуту і квоти.

Суб'єктами олігополістичної конкуренції є великі та надвеликі за розмірами фірми, про що свідчать рівні концентрації їхньої продукції, яка є або стандартизованою, або диференційованою. Залежно від цього олігополістичну конкуренцію розрізняють на чисту (виробництво однорідної продукції: алюмінію, цементу та ін.) і диференційовану (виробництво неоднорідної, але одного функціонального призначення продукції: автомобілів, шин, камер, електропобутової техніки, сигарет тощо).