- •1.Сутність економічного мислення.
- •2.Середовище формування економічного мислення:економічно політико правове, соціально-культурне.
- •3.Типи економічного мислення: стандартний і творчий.
- •4.Розвиток економічного мислення.
- •5.Економічне мислення і практика.
- •7.Економіка як об’єкт наукового дослідження.
- •8.Предмет економічної науки.
- •9.Функції економічної науки:теоретична, практична, світоглядна,ідеологічна.
- •10. Етапи розвитку економічної науки.
- •11.Сучасна структуризація економічної науки та диверсифікації її предмету.
- •12. Принципи ,категорії і закони економічної науки.
- •13. Методи економічного аналізу та їх класифікація.
- •14. Критерії і показники розвитку економіки та їх інтернаціональний характер.
- •15. Економічні потреби.
- •16.Ієрархія потреб.
- •17. Економічні інтереси.
- •18. Взаємозв'язок потреб та інтересів.
- •19. Мотиви та стимули.
- •20 Економічна поведінка.
- •21.Реалізація економічних інтересів і суспільне виробництво.
- •22. Національні та глобальні економічні інтереси.
- •23. Сутність та структура економічної системи.
- •24. Відносини власності.
- •25.Домогосподарства,підприємства(фірми) та сектори економіки.
- •26. Кластери ,внутрішні регіони ,регулятивні інститути.
- •30. Сутність і види економічної діяльності.
- •31. Суспільний поділ праці.
- •32. Виробнича діяльність.
- •33. Науково дослідна і проектна конструкторська діяльність.
- •34. Інвестиційна діяльність.
- •35.Інноваційна д.
- •36. Торгівельно маркетингова діяльність.
- •37.Міжнародний поділ праці та міжнародна економічна діяльність.
- •38. Сутність підприємництва та його організаційно економічної форми.
- •40. Продуктивність праці.
- •41. Прибуток і рентабельність.
- •42. Економічна рента та її види.
- •44. Міжнародна підприємницька діяльність.
- •45.Економічний розвиток, його сутність, цілі та принципи.
- •46. Динаміка економічного розвитку та його фактори.
- •47.Економічне зростання , його критерії та показники.
- •48. Ресурси економічного зростання та їх обмеженість.
- •49.Типи та моделі економічного росту.
- •50.Сталий економічний розвиток.
- •51.Циклічний характер економічного розвитку.
- •54. Еволюція та сучасний зміст категорії капітал.
- •56. Капітал і наймана праця.
- •57.Людський капітал.
- •58. Інтелектуальний капітал.
- •59.Інформаційний капітал.
- •61.Підприємницький капітал.
- •62.Фінансовий капітал.
- •63. Кругообіг капіталу та його стадії.
- •64. Ефективність кругообігу капіталу.
- •65. Міжнародний рух капіталу.
- •66. Праця і людський ресурс.
- •67. Вартість і оплата праці.
- •68. Заробітна плата та її теорії.
- •69. Інвестиції в людський капітал.
- •70. Освіта та професійні компетенції працівника.
- •71.Інтелектуалізація праці.
- •72. Трудові відносини, зайнятість, безробіття.
- •73. Дискримінація праці.
- •74. Нерівність в доходах та проблема бідності.
- •75. Соціалізація економіки.
- •76. Міжнародна міграція людського ресурсу.
- •77. Економічні блага.
- •78. Товар та його характеристика.
- •79. Гроші.
- •80. Грошовий вимір вартості товару.
- •81. Сутність і функції ринку.
- •82. Суб’єкти і об’єкти ринкових відносин.
- •83. Попит і пропозиція
- •84. Ринкове ціноутворення
- •85. Конкуренція ,монополія ,олігополія.
- •86. Ринок і держава.
- •87. Сегментація ринку.
- •87.Сегментація ринку.
- •88.Ринок землі та нерухомості.
- •89.Ринок товарів і послуг.
- •90. Ринок капіталу.
- •92. Ринок інновацій(і)
- •93.Міжнародні ринки
- •96. Національний дохід (нд)
- •97. Валовий внутрішній продукт
- •98.Споживання та заощадження.
- •99. Національне багатство
- •100.Доходи населення. (д н)
- •101.Податки(п)
- •102.Державний бюджет
- •103.Інфляція
- •104.Соціальна політика.
- •105. Відтворення людського ресурсу-л.Р
- •106. Держава в системі суспільного відтворення.
- •107. Інтернаціоналізація(інт) і глобалізація(гл) ек процесів
- •.Сутність економічного мислення.
23. Сутність та структура економічної системи.
У сист. вир-чих від-н слід розрізняти: 1. Соц.-ек. від-ни
2. Організ.-екон. відн-ни.
Серед орг.-ек. від-н виділяють:
1) конкрет. орг.-ек. від-ни в господ. системах окремих галузей сусп. вир-ва: пром-ть, с/г, торгівля…
2) заг. орг.-ек. від-ни, до яких належ. форми і методи господарюв., хар-ні для всіх галузей екон., серед яких виділ-ть: ринкову систему, в центрі якої — тов.-грош. від-ни та підприємництво — з ефективним веденням господ-ва в ц.
Основні ел-ти (підсистеми) екон. системи: 1) Продуктивні сили. 2) Техніко-екон.від-ни. 3) Вир-чі від-ни. 4) Господарський механізм. Так, до (1) сист. належ: люди, засоби та предмети праці, наука, форми і методи орг-ї вир-ва, сили природи, які викор-я людьми, а також інфо. (2) форм-ся і розвив-ся у процесі взаємодії від-н спеціалізації, кооперації, комбінування, конце нтрації вир-ва, обміну діял-ті між людьми тощо. (3) — найс-кладніша, визначальна роль належ. вир-чим від-нам, від-нам власності, які і визнач-ть соц-екон. природу екон. сист., специфічні з-ни її функціонув-ня і роз-ку, хар-р екон. зв’язків між S-тами ек. сист. Відмінна риса категорії "ек.сист." — вона нестатична, не застигла, а є живим орг-мом, який знаход. в постійному русі. Стабіль-ть та орг-ть сучас. ЕС залеж. від наявності в них різних форм вл-ті, кожна з яких найбільш. мірою відповідає вимогам роз-ку того чи ін. ел-ту продук. сил, насамперед, інтересам основ. прод. сили — людини. Висока еф-ть та орг-ть ЕС значною мірою залеж. від співвіднош. ступенів роз-ку названих 3 підсистем: (1)-(3). Конкретна історична сукупність економічних відносин, що відповідає системі продуктивних сил і взаємодіє з нею, розвивається на основі дії як об’єктивних економічних законів, так і суб’єктивних факторів, визначає сутність економічної системи суспільства. Отже, економічна система – це сфера функціонування продуктивних сил і економічних відносин, взаємодія яких характеризує сукупність організаційних форм та видів господарської діяльності. Структурні ланки, що утворюють різноманітні економічні системи, за своїм змістом неоднорідні. Вони поєднують у собі загальні та специфічні, основні та похідні, нові, що народжуються, та відмираючі старі, перехідні та проміжні економічні форми, кожна з яких функціонує на основі спільної для всієї системи і разом з тим власної логіки розвитку. Цим визначається необхідність структурної диференціації складових ланок економічної системи суспільства, без якої неможливо пізнати об’єктивні закони та принципи її функціонування.
Будь-яка економічна система характеризується ієрархічністю, прагне набути стану цілісності та органічності. Ієрархія системи визначається місцем її елементів в соціальній структурі та механізмом їх субординації. Тип взаємозв’язку елементів системи може бути “вертикальним” або “горизонтальним”. Вертикальна залежність виявляється у відносинах примусу, влади – підкори, керованості – підлеглості. Горизонтальні зв’язки є партнерськими, добровільними, конкурентними. Наявність не тільки необхідних, а й достатніх елементів для саморозвитку, самовідтворення, поліфункціональної діяльності системи характеризує її цілісність, самодостатність. Ознака органічності системи вказує на внутрішню, родинно-генетичну єдність, чистоту, нечужинність її елементів. Чим більше в економічній системі перехідних, змішаних явищ, форм та процесів, тим нижчий ступінь її органічності, чистоти. Економічна система характеризується різними сферами функціонування, рівнями господарювання її суб’єктів. Сучасна економічна система складається з 4 рівнів: глобально-економічний, макроекономічний, метаекономічний, мікроекономічний. Розвиненість, взаємодія та взаємодоповнення економічних рівнів є запорукою стійкості, динамічності та ефективної результативності системи. Економічна система має 3 основні ланки, підсистеми: економічну структуру продуктивних сил суспільства, систему економічних відносин і механізм господарювання. Продуктивні сили – це система економічних факторів, які в процесі суспільного поділу праці забезпечують перетворення навколишнього середовища, створюють блага для задоволення потреб людини і суспільства, визначають рівень продуктивності суспільної праці. Економічні відносини – являють собою сукупність соціально-економічних та організаційно-виробничих зв’язків між господарюючими суб’єктами в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ, послуг і доходів. Механізм господарювання – узгоджує функціонування і розвиток ланок економічної системи, приводить у відповідність продуктивні сили і економічні відносини і являє собою сукупність конкретних форм господарювання, організаційно-інституціональних систем, методів та важелів регулювання економічних процесів. Специфіка економічної системи суспільства визначається соціально-економічними виробничими відносинами, які мають складну і багатогранну структуру, що грунтується на відносинах власності. Важливим питанням є класифікація економічних систем. Її класифікація залежить від різних критеріїв, головними з них є домінуюча форма власності, технологічний спосіб виробництва, спосіб управління і координації економічної діяльності. Багатокритеріальним є поділ економічних систем на ринкові та адміністративно-командні системи.
