3. Планування продуктивності праці на підприємстві

Фактори, що впливають на рівень продуктивності праці, поділяються на дві групи:

1. зовнішні – такі, що об'єктивно перебувають за межами впливу підприємства (наприклад, вимоги чинного законодавства в галузі праці, ринкова інфраструктура, макроструктурні зрушення в економіці країни, забезпеченість країни природними ресурсами тощо);

2. внутрішні – ті, на які підприємство може безпосередньо впливати (наприклад, характер продукції, технологія виробництва, сучасність обладнання, рівень кваліфікації персоналу, забезпеченість та безперебійність постачання всіх видів ресурсів тощо).

Групи факторів, що впливають на зростання продуктивності праці:

• фактори, зумовлені структурними зрушеннями у виробництві: зміна частки куплених виробів та напівфабрикатів, відносне скорочення чисельності працюючих у зв'язку зі зростанням обсягів виробництва, зростання чисельності працюючих;

• фактори, пов'язані з підвищенням технічного рівня виробництва: механізація та автоматизація виробничих процесів, впровадження передової технології; модернізація обладнання; зміна конструкцій і технічних характеристик виробів, підвищення якості продукції; покращення використання матеріалів, палива, енергії; застосування нових видів сировинних ресурсів;

• фактори, зумовлені вдосконаленням управління та організації виробництва і праці: вдосконалення управління виробництвом; збільшення норм та зон обслуговування; скорочення втрат робочого часу (зменшення невиходів на роботу, скорочення простоїв); скорочення втрат від браку; зменшення кількості робітників, що не виконують норми виробітку; зміни робочого періоду в сезонних галузях;

• зміна обсягів виробництва та частки окремих видів продукції: зниження частки продукції, конкурентноздатність якої падає і підвищення частки високорентабельної продукції;

• галузеві фактори: зміна гірничо-геологічних умов, вмісту корисних копалин у руді; зміна способів видобутку корисних копалин тощо;

• введення в дію й освоєння нових підприємств (об'єктів).

Рис. 5.2. Класифікація факторів зростання продуктивності праці

Планування продуктивності за пофакторним методом. Цей метод дає змогу визначити приріст продуктивності праці через відносне зменшення чисельності працюючих під впливом окремих факторів. Розрахунки здійснюються у три етапи.

На першому етапі визначається розрахункова чисельність працюючих на плановий період, необхідна для виконання планового обсягу робіт за умови збереження базисного рівня виробітку продукції на одного працівника. Розрахункова чисельність працюючих ( ) обчислюється за формулою:

або

де – плановий обсяг виробництва продукції, грн.;

– виробіток на одного середньооблікового працівника у базисному періоді, грн./особу;

– чисельність працюючих у базисному періоді, осіб;

– темп зростання обсягу виробництва продукції у плановому періоді, %.

На другому етапі за кожним фактором визначають можливу економію чисельності працюючих. Загальна економія працюючих визначається як сума економій, отриманих внаслідок впливу всіх факторів.

На третьому етапі визначається загальний плановий приріст продуктивності праці ( ) внаслідок впливу зазначених факторів:

де – загальна економія чисельності працюючих, обчислена за всіма факторами, осіб.

Економію чисельності працюючих за окремими факторами зростання продуктивності праці визначають у послідовності, що відповідає її класифікації факторів

☼Структурні зрушення у виробництві:

◊ Зміна чисельності працюючих через структурні зрушення у виробничій програмі ( ) обчислюється за формулою:

де – трудомісткість виготовлення продукції вартістю в 1 грн. у базовому та плановому періодах відповідно, н.-год;

– плановий обсяг випуску продукції у вартісному вираженні, грн.;

– корисний фонд робочого часу одного працівника у плановому році, год;

– коефіцієнт виконання норм виробітку.

◊ Зменшення чисельності працюючих внаслідок збільшення частки кооперованих поставок ( ):

де – частка кооперованих поставок у базовому та плановому періодах відповідно, %;

– чисельність працюючих у базовому періоді, осіб.

☼Підвищення технічного рівня виробництва.

◊ Зменшення чисельності працюючих під впливом підвищення технічного рівня виробництва ( ):

де – трудомісткість виготовлення одиниці виробу до і після впровадження заходу відповідно, н.-год;

– плановий обсяг випуску продукції у натуральних одиницях;

– коефіцієнт, що враховує строк дії нового або модернізованого устаткування протягом планового року. Він обчислюється так:

де – кількість місяців дії нового або модернізованого устаткування у плановому періоді.

☼Вдосконалення управління, організації виробництва і праці.

◊ Зменшення чисельності працівників підприємства за рахунок вдосконалення управління виробництвом ( ) визначається за формулою:

де – чисельність керівників, спеціалістів і службовців у базовому періоді, осіб;

– чисельність керівників, спеціалістів та службовців за прогресивними нормами, прийнятими у плановому році, осіб.

◊ Зменшення чисельності робітників у результаті покращення використання робочого часу ( )обчислюється за формулою:

де – кількість робочих днів протягом року, відпрацьованих у середньому одним робітником у базовому та плановому періодах відповідно, дні;

– розрахункова чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства, скоригована з урахуванням впливу структурних зрушень у виробництві, осіб;

– частка робітників у базовій чисельності промислово-виробничого персоналу, %.

☼Зміна обсягу виробництва.

◊ Відносне зменшення чисельності працюючих при збільшенні обсягів виробництва ( ) обчислюється за формулою:

де – чисельність умовно-постійного персоналу підприємства (визначається як різниця між кількістю промислово-виробничого персоналу та основних робітників) у базовому періоді, осіб;

– приріст обсягу виробництва у плановому періоді, %;

– приріст чисельності умовно-постійного персоналу, %.

☼Галузеві фактори.

◊ Відносна економія працівників за даною групою факторів ( ) може бути обчислена за формулою:

де – трудомісткість видобутку або виготовлення одиниці продукції в умовах виробництва базового та планового періодів відповідно, н.-год;

– корисний фонд робочого часу одного робітника у плановому році, год;

– обсяг виробництва у плановому періоді у натуральних одиницях.

☼Введення у дію й освоєння нових підприємств (об'єктів).

◊ Економія чисельності працівників ( ), пов'язана із введенням у дію та освоєнням нових підприємств (об'єктів), визначається як різниця між чисельністю, що планується для нових підприємств (на основі норм виробітку за технічними проектами), та чисельністю, яка була б необхідною для випуску продукції на нових підприємствах при базовій продуктивності праці, що існує у галузі в цілому.

Загальна економія чисельності працюючих на підприємстві ( ) обчислюється як сума окремих економій:

Приклад.

Визначити загальну економію чисельності робітників та приріст продуктивності праці за рахунок скорочення понадпланових простоїв, якщо у плановому періоді кожний робітник повинен був відпрацювати протягом року 230 днів. Через скорочення кількості захворювань та невиходів з дозволу адміністрації кількість відпрацьованих днів протягом року становила 234 дні. Чисельність промислово-виробничого персоналу становить 150 осіб, частка робітників .

Розв'язання.

1. Обчислення зменшення чисельності робітників внаслідок покращення використання робочого часу:

особи

2. Приріст продуктивності праці становить:

Приклад.

Визначити приріст продуктивності праці, якщо вивільнення чисельності працюючих внаслідок запровадження на підприємстві плану технічних заходів по виробу А становить 12 осіб, по виробу Б – 27 осіб, по виробу В – 42 особи. Планова чисельність працюючих становить 685 осіб.

Рішення.

1. Загальна економія робочої сили становить:

особа

2. Приріст продуктивності праці в результаті вивільнення працюючих:

Можливий приріст обсягу продукції ( )внаслідок зростання продуктивності праці обчислюється за формулою:

де – приріст обсягу виробництва, %;

– приріст чисельності, %.