11.Циклічність як форма економічного розвитку

Циклічність — це об’єктивна форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого. Інакше кажучи, це закономірний рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабі економіки в цілому до іншої.

За своїм змістом циклічність досить багатоструктурна. З точки зору довготривалості виокремлюють кілька типів економічних циклів: короткі (2—3 роки), середні (близько 10 років) та довгі (40—60 років).

Оскільки характерна риса циклічності — це рух економіки не по колу, а по спіралі, то вона є формою прогресивного її розвитку. За сучасних умов циклічність можна розглядати як один зі способів саморегулювання ринкової економіки.

Основні види ділових циклів:

– короткі, що тривають 2–4 роки й спричинені нерівновагою на споживчому ринку;

– середні, що тривають 10–12 років і пов’язані зі змінами попиту на обладнання та споруди;

– довгі, тривають 50–60 років, є результатом зміни технологічного способу виробництва.

Діловий цикл впливає на усі сектори економіки, але по-різному, тобто глибина цього впливу є різною. Сильнішим є вплив циклу на зміни в обсягах продукції та зайнятість у галузях, що виробляють інвестиційні товари та предмети довготривалого користування. Меншою мірою діловий цикл впливає на виробництво продуктів щоденного вжитку.

12.Суть та структура економічного циклу

У загальному вигляді економічний цикл являє собою результат коливання різних показників економічної активності: темпів зростання ВВП, загального обсягу продаж, загального рівня цін, рівня безробіття, завантаження виробничих потужностей тощо.

У роки падіння ВВП безробіття зростає, ціни зростають, а прибутковість зменшується. У роки зростання ВВП підвищується рівень зайнятості і рівень завантаження потужностей, зменшується рівень інфляції, збільшуються прибутки.

Напрямок та ступінь зміни сукупності показників (або показника), які характеризують розвиток народного господарства називається економічною кон’юнктурою.

Діловий цикл складається з таких послідовних фаз: вершини (пік), спаду(кризи), депресії (дна), пожвавлення (підйому).

Пік – фаза економічного циклу, в якій реальний обсяг виробництва досягає найвищого значення.

Спад (криза) – фаза економічного циклу, в якій спостерігається зниження обсягу реального випуску.

Дно (депресія) – фаза економічного циклу, коли реальний випуск є найменшим.

Пожвавлення (піднесення) – фаза економічного циклу, пов’язана з періодом поступового розширення реального обсягу виробництва.

Вихідною фазою економічного циклу слід вважати спад (криза), який порушує нормальний поступальний хід економічного розвитку. Всі наступні фази пов’язані з його відновленням. При цьому кожна попередня фаза створює передумови для її власного відмирання та виникнення наступної фази.

Головні причини циклічних коливань:

1) великі технічні нововведення, поява яких зумовлює коливання ділової активності;

2) політичні перевороти, різка трансформація соціально-економічної системи, війни тощо;

3) помилкові рішення в проведенні грошово-кредитної політики, що можуть призвести або до появи надмірної кількості грошей, або надмірне їх вилучення з обігу;

4) зміни в сукупних видатках;

5) різні зміни в зовнішніх умовах функціонування національної економіки (ціни на імпортовані енергоносії, фінансова криза у найбільших торговельних партнерів тощо).

Всі ці чинники викликають суттєві зміни в сукупному попиті або сукупній пропозиції. Якщо попит в економіці падає, то це призводить до падіння виробництва, збільшення безробіття і зниження цін.Якщо падає пропозиція, то це зумовлює падіння виробництва і збільшення безробіття за одночасного зростання цін.

Основні види ділових циклів:

– короткі, що тривають 2–4 роки й спричинені нерівновагою на споживчому ринку;

– середні, що тривають 10–12 років і пов’язані зі змінами попиту на обладнання та споруди;

– довгі, тривають 50–60 років, є результатом зміни технологічного способу виробництва.

Діловий цикл впливає на усі сектори економіки, але по-різному, тобто глибина цього впливу є різною. Сильнішим є вплив циклу на зміни в обсягах продукції та зайнятість у галузях, що виробляють інвестиційні товари та предмети довготривалого користування. Меншою мірою діловий цикл впливає на виробництво продуктів щоденного вжитку.