9.Номінальний та реальний внп

Номінальний (грошовий) ВНП — показник, який відображає поточні ціни без врахування інфляції і виражений у доларах за поточним курсом. Реальний ВНП — показник, відкоригований з урахуванням інфляції або дефляції, тобто зниження цін, і виражений у доларах за незмінним курсом. Інфляція і дефляція ускладнюють підрахунок валового національного продукту, оскільки він є грошовим, часовим і кількісним показником. Первинними даними, на основі яких розраховується ВНП, є показники загальних продажів компаній, але ці показники одночасно відображають зміни як у кількості товарів, що виробляються, так і в рівні цін. Це означає, що на величину ВНП впливають зміни як фізичного обсягу всієї продукції, так і рівня цін. Але рівень життя людей залежить у першу чергу від кількості товарів, а не від їх ціни. При розрахунку показника ВНП на основі статистичної інформації із фінансових документів компаній протягом різних років отримуємо номінальний показник ВНП. У цьому випадку не можна однозначно стверджувати, чим викликане збільшення номінального ВНП в тому чи іншому році — змінами обсягів виробництва чи коливанням цін. Проблема полягає в тому, щоб скоригувати грошовий (часовий, кількісний) показник так, щоб він точно відображав зміни фізичного обсягу або кількість одиниць продукції, а не коливання цін, 3 цією метою скорочується показник фізичного обсягу ВНП з урахуванням зростаючих цін і, навпаки, збільшується, коли ціни падають. Таким чином можна уявити ВНП у різні роки за умови, що ціни і курс долара незмінні.

10.Рух та розподіл національного продукту

Національний дохід являє собою заново створену вартість і включає вартість необхідного продукту всіх зайнятих у суспільному виробництві і вартість додаткового продукту. За натурально-речовою формою він включає як засоби виробництва, так і предмети споживання. Визначення вартості національного доходу здійснюється відніманням від чистого внутрішнього продукту непрямих податків.

Національний дохід є однією з найважливіших складових суспільного продукту, бо саме за його рахунок здійснюється розширення виробництва і покращується життя населення. У процесі свого руху національний дохід проходить такі стадії: виробництво, розподіл, перерозподіл і споживання.

Вироблений національний дохід підлягає розподілу. Останній здійснюється між тими, хто бере участь у його виробництві. Наймані робітники отримують свою частку національного доходу у вигляді заробітної плати. Підприємці отримують прибуток, а банкіри і землевласники, відповідно, відсоток і ренту. Сьогодні в економічному житті активну участь бере і держава, яка теж може отримувати певну частину національного доходу. Розподіл виробленого національного доходу між цими суб'єктами має назву первинного і на його базі формуються основні, або первинні, доходи.

Розподілом національного доходу його рух не обмежується. Справа в тому, що в суспільстві є й ті верстви населення, які за певних обставин не беруть участі у виробництві. Для забезпечення їх життя необхідні кошти, які і формуються за рахунок перерозподілу національного доходу, унаслідок якого утворюються вторинні доходи.

У здійснені перерозподілу вирішальну роль відіграє держава. Через державний бюджет вона акумулює частину національного доходу. Ця частина формується переважно шляхом стягування податків. Отримані кошти держава спрямовує на фінансування охорони здоров'я, освіти, науки й на утримання інших бюджетних організацій та установ.

Поряд із цим перерозподіл здійснюється через ціни, його використовує як корпоративний сектор, так і держава. Ще одним каналом перерозподілу є добровільні внески громадян у фонди різноманітних товариств, політичних партій тощо.