- •1.Місце макроекономіки в системі наук
- •2.Обєкт макроекономіки
- •3.Методи макроекономіки
- •4.Історія розвитку макроекономіки
- •5.Макроекономіки і мікроекономіка:спільне і відмінне
- •6.Снр як нормативна база макроекономічних обчислень
- •7.Основні макроекономічні показники
- •8.Номінальний та реальний ввп
- •9.Номінальний та реальний внп
- •10.Рух та розподіл національного продукту
- •11.Циклічність як форма економічного розвитку
- •12.Суть та структура економічного циклу
- •13.Зайнятість як економічна категорія
- •14.Безробіття та його наслідки
- •15.Інфляція як соціально-економічне явище
- •16.Інляція попиту і інфляція витрат.Очікувана і неочікувана інфляція
- •17.Підходи до проблеми «безробіття та інфляція» в кенісіанстві та монетаризмі
- •18.Антиінфляційні заходи
- •19.Неокласична модель економічного зростання
- •20.Неокенісіанська модель економічного зростання
- •21.Модель економічного зростання Роберта Солоу
- •22.Сукупний попит. Крива сукупного попиту. Цінові фактори впливу на сукупний попит
- •23.Нецінові фактори впливу на сукупний попит
- •24.Сукупна пропозиція .Вплив товарних цін на товарну пропозицію
- •25.Кейнісіанстка та класичні моделі сукупної пропозиції
- •26.Сукупний попит-сукупна пропозиція як модель економічної рівноваги
- •27.Функція споживання
- •28.Функція заощадження
- •29.Інвестиційна функція
- •30.Мультиплікатор видатків
- •31. Вплив автономних видатків на ввп
- •32. Номінальна та реальна відсоткові ставки
- •33. Податок на прибуток і чиста прибутковість інвестицій
- •34. Сукупні видатки і рівноважний ввп
- •35. Визначення рівноважного ввп за методом «вилучення-інєкції»
- •36. Сукупні видатки і потенційний ввп
- •37. Кейнсіанська теорія як теоретична база дре
- •38. Необхідність і сутність державного регулювання економіки
- •39. Економічні функції держави.
- •40. Ринок позичкового капіталу та його роль у забезпеченні рівноваги між заощадженнями та інвестиціями
- •41. Дискреційна фіскальна політика
- •42. Мультиплікатор податків
- •43. Автономна фіскальна політика
- •44. Ефект гальмування автономної фіскальної політики та необхідність її доповнення дискреційною політикою
- •45. Фіскальна політика та державний бюджет
- •46. Крива Лаффера про залежність між податковими ставками і податковими надходженнями до бюджету
- •47. Фактичне, потенційне та циклічне бюджетне сальдо
- •48. Державний борг та ефекти витіснення
- •49. Механізм функціонування грошового ринку
- •50. Банківська система та грошова політика
- •51. Грошово-кредитне регулювання економіки
- •52. Модель is-lm як імітація одночасної рівноваги на товарному та грошовому ринках
- •53. Вплив монетарної політики на економіку
- •54.Заходи щодо стабілізації грошово-кредитної системи в України
- •57. Вплив зовнішньої торгівлі на ввп
- •58. Гранична схильність до імпорту та складний мультиплікатор видатків
- •59. Міграція робочої сили та її особливості
- •60. Сутність та особливості міжнародної валютної кредитної системи
60. Сутність та особливості міжнародної валютної кредитної системи
Інституційна структура міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин включає різноманітні міжнародні організації. Особливе місце у структурі світового ринку позичкових капіталів посідають міждержавні банки та валютні фонди.
Міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації (далі — міжнародні організації) — це організації, які створені державами-членами і отримують кошти безпосередньо від країн-членів. У них є спільна мета — розвиток співробітництва та забезпечення цілісності, а також стабілізація складної світової економічної ситуації. Міжнародні фінансові організації безпосередньо займаються регулюванням світових фінансових і ваіютних ринків.
Виникнення міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій обумовлене розвитком інтернаціоналізації господарювання (в тому числі виникненням транснаціональних корпорацій), розвитком міждержавного регулювання, необхідністю спільного вирішення проблем розвитку світової економіки.
До основних міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій належать:
• Група Світового банку;
• Міжнародний валютний фонд (МВФ);
• Банк міжнародних розрахунків (БМР);
• Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).
Ці інститути надають країнам кредити, розробляють принципи функціонування світової валютної системи та здійснюють міждержавне регулювання валютно-кредитних і фінансових відносин.
Багатосторонні установи відіграють значну роль у вирішенні проблем заборгованості шляхом забезпечення вагомого зовнішнього фінансування програм змін. Головна роль міжнародних банків розвитку (таких як Світовий банк та інші регіональні установи) пов'язана з концесійним та неконцесійним фінансуванням із метою розвитку. Поряд зі світовими існують ше й регіональні та міжурядові банки; Європейський інвестиційний банк, Міжамериканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку та ін.
Чимало країн спираються на багатосторонні джерела для отримання коштів на розвиток і залучення додаткових коштів. Основними багатосторонніми джерелами надання коштів є МВФ та Світовий банк.
Для упраатіння світовою валютною системою, що грунтується на стабільних курсах вільно конвертованих валют, учасники Бреттон-Вудської конференції створили МВФ. котрий надає короткотермінове фінансування державам-членам, які мають проблеми з платіжним балансом. Міжнародний банк реконструкції та розвитку доповнює орієнтацію МВФ з допомогою розвитку інфраструктури окремих країн.
У сфері міжнародного регулювання світових валютних і фінансових ринків перебудовується і модернізується інституційна структура регулювання, посилюються вимоги до інформаційної прозорості валютних та фінансових політик, шо проводяться урядами держав. Виникають нові інструменти попередження криз, такі як "'цільові кредитні лінії"'. Збільшується вплив та відповідальність країн, що розвиваються, і приватних інвесторів у подоланні й непоширенні кризових явищ.