- •1.Місце макроекономіки в системі наук
- •2.Обєкт макроекономіки
- •3.Методи макроекономіки
- •4.Історія розвитку макроекономіки
- •5.Макроекономіки і мікроекономіка:спільне і відмінне
- •6.Снр як нормативна база макроекономічних обчислень
- •7.Основні макроекономічні показники
- •8.Номінальний та реальний ввп
- •9.Номінальний та реальний внп
- •10.Рух та розподіл національного продукту
- •11.Циклічність як форма економічного розвитку
- •12.Суть та структура економічного циклу
- •13.Зайнятість як економічна категорія
- •14.Безробіття та його наслідки
- •15.Інфляція як соціально-економічне явище
- •16.Інляція попиту і інфляція витрат.Очікувана і неочікувана інфляція
- •17.Підходи до проблеми «безробіття та інфляція» в кенісіанстві та монетаризмі
- •18.Антиінфляційні заходи
- •19.Неокласична модель економічного зростання
- •20.Неокенісіанська модель економічного зростання
- •21.Модель економічного зростання Роберта Солоу
- •22.Сукупний попит. Крива сукупного попиту. Цінові фактори впливу на сукупний попит
- •23.Нецінові фактори впливу на сукупний попит
- •24.Сукупна пропозиція .Вплив товарних цін на товарну пропозицію
- •25.Кейнісіанстка та класичні моделі сукупної пропозиції
- •26.Сукупний попит-сукупна пропозиція як модель економічної рівноваги
- •27.Функція споживання
- •28.Функція заощадження
- •29.Інвестиційна функція
- •30.Мультиплікатор видатків
- •31. Вплив автономних видатків на ввп
- •32. Номінальна та реальна відсоткові ставки
- •33. Податок на прибуток і чиста прибутковість інвестицій
- •34. Сукупні видатки і рівноважний ввп
- •35. Визначення рівноважного ввп за методом «вилучення-інєкції»
- •36. Сукупні видатки і потенційний ввп
- •37. Кейнсіанська теорія як теоретична база дре
- •38. Необхідність і сутність державного регулювання економіки
- •39. Економічні функції держави.
- •40. Ринок позичкового капіталу та його роль у забезпеченні рівноваги між заощадженнями та інвестиціями
- •41. Дискреційна фіскальна політика
- •42. Мультиплікатор податків
- •43. Автономна фіскальна політика
- •44. Ефект гальмування автономної фіскальної політики та необхідність її доповнення дискреційною політикою
- •45. Фіскальна політика та державний бюджет
- •46. Крива Лаффера про залежність між податковими ставками і податковими надходженнями до бюджету
- •47. Фактичне, потенційне та циклічне бюджетне сальдо
- •48. Державний борг та ефекти витіснення
- •49. Механізм функціонування грошового ринку
- •50. Банківська система та грошова політика
- •51. Грошово-кредитне регулювання економіки
- •52. Модель is-lm як імітація одночасної рівноваги на товарному та грошовому ринках
- •53. Вплив монетарної політики на економіку
- •54.Заходи щодо стабілізації грошово-кредитної системи в України
- •57. Вплив зовнішньої торгівлі на ввп
- •58. Гранична схильність до імпорту та складний мультиплікатор видатків
- •59. Міграція робочої сили та її особливості
- •60. Сутність та особливості міжнародної валютної кредитної системи
33. Податок на прибуток і чиста прибутковість інвестицій
Інвестиції – це другий після споживання компонент сукупних витрат. Вони можуть здійснюватись в основний кап-л, житлове буд-во та збільшення запасів. Мотиваційним чинником інвестиційного попиту є чистий прибуток (ЧП). Вихідною базою його обчислення є валовий прибуток (ВП), отриманий від реалізації інвестиційного проекту. Він залежить від розміру інвестування та норми прибутку. ЧП менше валового на величину податку на прибуток та затрат на інвестиції, які пов’язані зі сплатою % за використання інвестиційних коштів . Тому сукупний попит на інв-ції (СПІ) залежить від очікуваної норми чистого прибутку (ОНЧП) і %-ставки (ПС). Суть впливу цих чинників полягає у наступному: 1) — фірми інвестують з метою одержання ЧП. Інвестиції будуть приносити ЧП лише тоді, коли на одиницю інвестиц. витрат під-во матиме більші прибутки в кожному наступному році, тобто якщо зростає капіталовіддача. Але інвестори спираються не на фактичний, а на очікуваний ЧП. ОНЧП=(ОЧП/ЧІ)*100%. 2) — якщо ОНЧП - це мета інвестування, то ПС – це ціна інвестицій, яку фірма повинна сплатити, щоб позичити грошовий капітал, необхідний для придбання реального капіталу. Якщо ПС нижча від ОНЧП, то інв-ції будуть прибутковими, на них виникає попит. Якщо навпаки — інвестиції будуть збитковими, попиту на них не буде. При розрахунках використовують не номінальну ПС (визначається в поточних цінах), а реальну ПС (це номінальна ПС скоригована з урахуванням інфляції).
12ПСр
8
4
50 200
Якщо ПСр=12%, то інв. попит відсутній. Тому, що серед усіх запропонованих економікою інвест проектів ОНЧП<ПСр. Якщо ПСр до 8%, то виникає інв. попит вартістю 50 гр.од. Бо лише серед інвестиц проектів першої групи ОНЧП>ВСр, тобто 10%>8%. Якщо Вср до 4%, то інв. попит збільшиться до 200 гр.од. Бо ОНЧП перевищує ПСр вже по першій і по другій групах інвест проектів, тобто 10% і 6% >4%.
Отже, доцільність інвестування і інвестиц попит виникають за умов ОНЧП>ВСр. При заданому рівні ОНЧП чим нижча ПСр, тим більше попит на інвестиції. Тому крива інвестиц попиту набуває вигляду негативно похилої лінії.
34. Сукупні видатки і рівноважний ввп
Сукупні видатки – це загальна сума витрат усіх покупців на кінцеві товари та послуги, вироблені національною економікою.Існує пряма залежність між ЧНП та сукупними витратами, а саме: чим більші сукупні витрати, тим більший ЧНП, та навпаки. Рівновага в економіці настає тоді, коли обсяг сукупних витрат дорівнює обсягу національного виробництва, тобото коли обсяг закуплених товарів дорівнює обсягу випущених товарів.
Між запланованими автономними витратами і рівноважним ВВП існує не проста, а помножена залежність, яка вимірюється мультиплікатором витрат. Він показує, на скільки одиниць змінюється ВВП у разі зміни автономних витрат на одиницю. Щоб розкрити залежність між ВВП та автономними витратами, слід врахувати відмінність між автономними та індуційованими витратами у складі запланованих сукупних витрат. До автономних належать витрати, які не залежать від доходу; до індуційованих — витрати, що змінюються внаслідок зміни доходу.
Мультиплікатор витрат належать до ключових категорій макроекономічної теорії. Але щоб розкрити його зміст слід поперед¬ньо розглянути зв’язок між рівноважним ВВП і окремими компонентами запланованих сукупних витрат.
В нашій спрощеній економіці рівноважним є ВВП, обсяг якого дорівнює сумі запланованих витрат на споживання та інвестування, тобто Y = C + I. наведеному рівнянні окремі компоненти запланованих сукупних витрат мають неоднаковий зв’язок із рівноважним ВВП. Залежно від цього слід розрізняти витрати індуційовані та автономні. В загальному контексті термін «індуційовані» використовується для позначення тих змінних, які в рамках певної моделі змінюються залежно від зміни незалежної змінної. Термін «автономні» — навпаки, для позначення тих змінних, які в межах даної моделі не залежать від незалежної змінної. В економічну теорію поняття «мультиплікатор витрат» було введено англійським економістом Каном (1931 р.). Кан помітив, що збільшення державних видатків на громадські роботи викликає примножене збільшення обсягу виробництва і підвищення рівня зайнятості. Згодом теорію мультиплікатора витрат розвинув Кейнс у науковій праці «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей».
Отже, по-перше, мультиплікатор витрат — це число, на яке потрібно помножити зміну автономних витрат, щоб визначити зміну рівноважного ВВП. По-друге, мультиплікатор витрат відображує відношення між зміною рівноважного ВВП і зміною автономних витрат. Виходячи з формули, це можна записати так:
Позначимо мультиплікатор витрат символом me і запишемо його формулу:
(9.13)
Звідси приріст рівноважного ВВП можна визначити за спрощеною формулою:
Із формули видно, що мультиплікатор витрат перебуває в прямій залежності від граничної схильності до споживання (с)
і в оберненій від граничної схильності до заощаджень (1 – с). Мультиплікатор витрат, як правило, більший за одиницю.
Ще раз звернемо увагу на те, що пряма залежність мультиплікатора витрат від граничної схильності до споживання свідчить про його обернену залежність від граничної схильності до заощаджень. Тому, враховуючи, що 1 – c = s, трансформуємо формулу таким чином:
.
Формула дає підстави зробити висновок, що мультиплікатор витрат залежить від рівня вилучень з економічного кругообігу. Мультиплікатор витрат, який визначається за формулами і , називається простим, оскільки він враховує лише один канал вилучень — заощадження. Але, як відомо (див. підрозд., до вилучень з економічного кругообігу входять також податки та імпорт. Мультиплікатор витрат, який враховує всі вилучення (заощадження, податки, імпорт), називається складним. У подальшому в міру розширення об’єкта макроекономіки від приватної закритої економіки до відкритої економіки ми будемо нарощувати кількість вилучень і ускладнювати мультиплікатор витрат.
