19.Неокласична модель економічного зростання

Дана модель характерна тим,що коефіцієнт капіталоозброєності праці не є константою, а змінюється в залежності від стану конюктури. Для цього крім технічної взаємозамінності факторів виробництва необхідна передумова неокласичної концепції про домінування досконалої конкуренції на ринку факторів.

Цей напрям ґрунтується на двох основних ідеях неокласичної теорії виробництва: 1) вартість продукції створюють фактори виробництва, передусім праця і капітал, кожен з яких робить свій «внесок» у її створення; 2) виробнича функція є формою вираження зв'язку між продукцією та її факторами з усіма категоріями функціонального аналізу цього зв’язку граничного продукту, показників еластичності виробництва, еластичності заміщення факторів тощо. Основним же інструментом неокласичного аналізу економічного зростання стала виробнича функція. Виробнича функція — це алгебраїчна рівність, яка показує технологічний взаємозв'язок між обсягом суспільного продукту (ВНП, ВВП, національного доходу) і різними факторами виробництва: працею, капіталом, землею, природою, технічним прогресом тощо. У цьому полягає її економічний зміст. Взаємозв'язок між обсягом продукту і виробничими факторами визначається певними числовими співвідношеннями у функціональній залежності: Y = f (K, L, N...), де Y — обсяг продукту; /— функціональна залежність; К — капітал; L — праця (робоча сила); N — земля (природні ресурси тощо).

Американський економіст Р. Солоу у 1956 році розробив власну виробничу функцію з врахуванням факторів технічного прогресу і часу. Виробнича функція Р. Солоу має дуже складний математичний вираз із застосуванням диференційних рівнянь. Солоу застосував свою функцію, намагаючись усунути суперечність, що пов'язана з несталістю економічного розвитку, і довести можливість постійного зростання і повної зайнятості усіх виробничих факторів. При цьому Солоу використовує такі показники: обсяг виробленого продукту в розрахунку на одного зайнятого; обсяг заощаджень нового капіталу на одного зайнятого; обсяг капіталу, необхідного для оснащення нових трудових ресурсів. На основі даної виробничої функції Солоу розрахував показник так званого матеріалізованого технічного прогресу, який відображає зростання інвестицій у зв'язку з великими технічними і технологічними зрушеннями у виробництві. Впровадження даного показника сприяло зростанню інвестицій в основний капітал і виробило більш збалансовану уяву про роль виробничого і невиробничого нагромадження у процесі економічного зростання.

20.Неокенісіанська модель економічного зростання

Найпростішою пост кейнсіанською моделлю економічного зростання є модель амер. економістаЄвсея Домара.В ній у явному вигляді присутній тільки ринок благ,який є збалансований.Припускається,що на ринку праці існує надлишкова пропозиція і це забезпечує постійність рівня цін.Фактором збільшення сукупного попиту і сукупної пропозиції є приріст інвестицій. Оскільки в стані динамічної рівноваги величина граничної продуктивності капіталу визначається існуючим рівнем розвитку техніки, то в моделі Домара змінити рівноважний темп зростання можна лише за рахунок зміни граничної схильності до заощадження.З теорії зростання Е.Домара слідує,що існує рівноважний темп зростання,при якому гарантовано повне використанн існуючих в кожному періоді виробничих потужностей.Рівноважний темп зростання тим вищий,чим більша рівноважна норма заощаджень і чим менша капіталоємність продукції.Однак динамічна рівновага нестійка, і тому необхідне державне регулювання економічного зростання.

На відмінну від Домара,Рой Херрод особливу увагу приділяє зайнятості робочої сили при економічному зростанні.Він включає до своєї моделі ендогенну функцію інвестицій,основану на принципі акселерації і очікування підприємців відносно сукупного попиту.Харрод назвав «гарантованим» темпом зростання ,оскільки він гарантує повне використання існуючих виробничих потужностей

Поряд з гарантованим темпом зростання Харрод увів поняття «природного» темпу зростання,під яким розумів такий темп зростання капталу і національного доходу,який забезпечує повну зайнятість зростаючої пропозиції праці:

В моделі Харрода, як і в моделі Домара, динамічна рівновага в умовах еконо. Зростання нестійка.Згодом ці дві моделі отримали назву «одо факторна модель зростання Харрода-Домара», так як в ній автори враховують як єдиний фактор економ. Зростання лише капітал.