181.Методи запобігання конфліктів у професійному спілкуванні економіста-керівника. Приклади їх використання.

Конфлікт з психологічної точки зору означає зіткнення протилежно спрямованих потреб, мотивів, інтересів, думок, почутів, актів поведінки. Причини конф полягають у протирічях, які мають місце між об”єктами спіл-ня, що породжує гнів, приниження , ненависть. К. Томас відокремлює наступні методи регулювання конфлікту, які також відомі як п'ять основних стилів розв'язання конфліктів, чи стратегій поведінки в конфліктних ситуаціях:

1. Ухилення. Людина, що дотримується цієї стратегії, прагне піти від конфлікту. Ця стратегія може бути доречною, коли

а) предмет розбіжностей не становить для людини великої цінності;

б) ситуація може розв'язатися сама собою (це, хоч і рідко, але буває);

в) у даний момент немає умов для ефективного розв'язання конфлікту, але пізніше вони з'являться.

2. Пристосування. Цей стиль підкоряється девізам: «Давайте жити дружно», «Не треба розгойдувати човен». Людина, що дотримується цієї стратегії, намагається не виявляти ознак конфлікгу, конфронтації, закликає до солідарності і терпимості. При цьомучасто забувається проблема, що лежить в основі конфлікту. у результаті може тимчасово наступити спокій, негативні емоції невиявляються, але вони накопичуються. Рано чи пізно залишена без уваги проблема і негативні емоції, що нагромадилися, призведуть до вибуху, наслідки якого будуть дисфункціональні.

3. Примус. Людина, яка дотримується цієї стратегії, намагається змусити прийняти свою думку будь-що-будь;її не цікавить думка інших. Даний стиль пов'язаний з агресивною поведінкою; для впливу на інших людей тут використовується влада, заснована на примусі, і традиційна влада. Цей стиль може бути ефективним у ситуаціях загрозливих чи перешкоджаючих досягненню цілей. Викладач відстоює інтереси справи, інтереси групи і навчання; часом він просто зобов'язаний бути наполегливим. Головний недолік використання цієї стратегії у навчальному процесі придушення ініціативи учнів і можливість повторних спалахівконфлікту.

4. Компроміс. Цей стиль характеризується прийняттям поглядів іншої сторони, але лише до певної міри. Здатність до компромісу високо цінується, тому що зменшує недоброзичливість, і цедозволяє відносно швидко розв'язати конфлікт. Але через якийсьчас можуть виявлятися і дисфункціональні наслідки компромісного рішення, наприклад, незадоволеність половинчатими рішен­нями. Крім того, конфлікт у трохи зміненій формі може виникнути знову, тому що залишилася невирішеною проблема, яка породила протиріччя.

5. Вирішення проблеми (співробіmницmво). За цієї стратегії учасники визнають право один одного на власну думку і готові йзрозуміти, що дає їм можливість проаналізувати причини розбіжностей і знайти прийнятний для усіх варіант рішення проблеми. Людина, орієнтована на співробітництво, не намагається домогтися своєї цілі за рахунок інших, а шукає вирішення проблеми.

Щоб не відбувся конфлікт, повинно уникати таких проявів своєї поведінки:

1.дії та вчинки (порушення дисципліни, грубість, брехня)

2.некоректні прояви незгоди (різка критика дій та вчинків педагога)

3.протистояння (ігнорування пед вимог, незацікавлене ставлення до думки педагога, уникнення контакту з педагогом)

4.пасивний протест (сльози, образа)

5.провокаційні вчинки та дії (каверзні питання, пустощі з метою досалити педагогу)

Педагоги повинні уникати таких проявів своєї поведінки:

1.грубість, наклеювання учням ярликів

2.публічна компромнетація вихованця

3.завуальоване приниження особи (іронія, насмішка)

4.порушення пед етикету (до одних звернення по імені, до інших по призвищу)

5.певне ставлення (виділення любимчиків і “козлів відпущення”)

6.помста, пряме чи непряме зведення рахунків

7.залякування учнів.