159.Вербаліка та невербаліка у спілкуванні керівника.

Керівник повинен знати такі основні функції спілкування:

- інформаційну (передавання й одержання інформації);

- пізнавальну (активний пошук інформації, вміння її добувати);

- управлінську (уміння впливати на людей);

- розвиваючу (педагогічний аспект впливу підлеглих у плані виховання в них бажаних професійних і особистісних аспектів);

- емоційну (обмін емоціями, передавання психічних станів)

Керівник використовує вербальні і невербальні засоби спілкування. Рівень розвитку, культура мовлення - це не тільки показники загальної культури керівника, але і засіб підтримки свого авторитету. Мова в усній і письмовій формах використовується керівником як основний канал передачі співробітникам семантичної складової інформації, змісту цілей, задач і способів діяльності.

Опанування невербальними засобами відіграє також важливу роль у передачі інформації. Керівник може довірливо наблизитися до людини чи холодно відсторонитися від неї, виражаючи своє ставлення. Поза, характер рукостискання й інші рухи входять у визначений ритуал культури поведінки, прийняті норми ділового етикету. Дуже інформативним є вираз очей людини, усмішка. Гарний керівник стежачи за своєю інтонацією домагається зміни контакту в кращий бік.

160.Значення вербаліки та невербаліки у викладацькій діяльності.

Вимоги до комунікативних якостей мовлення вчителя зумовлені насамперед функціями, які воно виконує в педагогічній діяльності. Серед них можна виділити:

1) комунікативну - встановлення і регуляція взаємовідносин між педагогом і учнями, забезпечення гуманістичної спрямованості розвитку учнів;

2) психологічну - створення умов для забезпечення психологічної свободи учнів, прояву індивідуальної своєрідності їх особистості; зняття соціальних утисків, які заважають цьому;

3) пізнавальну - забезпечення сприймання навчальної інформації учнями, формування в них особистісного, емоційно-ціннісного ставлення до знань;

4) організаційну - забезпечення раціональної організації навчально-практичної діяльності учнів.

У педагогічному спілкуванні мовлення педагога виконує наступні додаткові функції: розвиваючу, інформаційну, регулятивну і емоційну.

Велике значення у педагогічному спілкуванні мають невербальні засоби спілкування. Уміле їх використання дає можливість викладачу істотно вплинути на навчальний процес.

Особливістю усного мовлення педагога є те, що його зміст сприймається учнями по двох каналах - звуковому (через озвучене слово, інтонацію) і візуальному (через міміку, жести, рухи вчителя). Міміка, поза, рухи тіла вчителя, який говорить, підсилюють значеннєву місткість, виразність, емоційну змістовність його мовлення, якоюсь мірою є наочним виявом ставлення вчителя до предмета власного мовлення.

Візуальний канал надає учням інформацію про робоче самопочуття вчителя, його бажання (чи небажання) спілкуватися з учнями, повагу (чи неповагу) до них. Педагог повинен розвивати в собі уміння контролювати свій зовнішній вигляд під час спілкування, інтерпретувати реакцію слухачів на особливості своєї міміки, рухів тіла, жестів.