154.Мовлення як основний засіб спілкування, його характеристики.

Мова – система фонетичних, лексичних, граматичних одиниць, що є засобом спілкування людей, висловлення ними своїх думок,почуттів, бажань і намірів. Мовлення – зовнішній прояв мови, це послідовність одиниць мовлення, організована і структурована за його законами і відповідно до потреб інформації, що висловлюється. Людське мовлення виникає у відповідь на необхідність вступити у спілкування з ким-небудь чи повідомити що-небудь. На відміну від мови мовлення можна оцінювати як гарне чи погане, ясне чи незрозуміле, експресивне чи невиразне й ін. Якщо основними структурними одиницями мови вважати слова і речення, то в мовному спілкуванні це – вислів як одиниця змісту. Мовленнєва діяльність – це спеціалізоване вживання мовлення у процесі взаємодії між людьми, окремий випадок діяльності спілкування. Стилі мовлення(за І.Томанович): звичайний(повсякденний), середній, піднесений(весілля, д.нар.). за Радевич-Вінницький – нейтральний, розмовно-побутовий, виробничо-технічний, публіцистичний, науковий, офіційно-діловий, художній.

155.Загальна характеристика невербальних засобів спілкування.

Засоби невербальної комунікації можна об'єднати в наступні групи:

1. Тілесний контакт, що виражається у різноманітних формах - поштовхи, поплескування, прогладжування та ін..

2. Дистанція між тими, хто спілкується - відстань від учасниками спілкування свідчить про його формальність чи неформальність, про ставлення партнерів один до одного, про ступінь зацікавленості у розмові.

3. Орієнтація, тобто розташування тих, що сидять, відповідно один одного, вона свідчить про ступінь суперництва чи співробітництва.

4. Зовнішній вигляд - повідомлення про себе, свій імідж (соціальний стан, вид діяльності, самооцінку).

5. Поза тіла (вказує на ті чи ін. міжособистісні відносини, на соціальний тип партнера.)

6. Вираз обличчя (міміка) - дає можливість для широкої інтерпретації емоцій, які приховуються чи демонструються, допомагає зрозуміти інформацію, що передається за допомогою мовлення, сигналізує про ставлення до кого/чого-небудь.

7. Жести - допомагають виділити, підкреслити, або замінити у деяких випадках мовлення.

8. Погляд - дозволяє зчитувати найрізноманітніші сигнали: від прояву інтересу дло когось чи чогось до демонстрації абсолютної зневаги.

9. Пара вербальні і екстра вербальні сигнали - зміст висловлювання може змінюватися в залежності від того, яка інтонація, ритм, тембр голосу були використані для його передачі.

156.Структура невербальних засобів спілкування та доцільність їх використання у педагогічній діяльності.

Невербальні засоби спілкування: 1)кінессика: міміка (рухи м’язів обличчя), жести (рухи рук, ніг), пантоміміка (рухи тіла, хода та інш), контакт очей, хода, дотик тиск рук, поцілунок, одяг, 2) проксеміка: розміщення в просторі, відстань між партнерами, довготривалість контакту, ступінь пункт. у часі 3)акустична система: темп мовлення, тембр голосу, діапазон голосу, сила голосу, тональність, інтонація, пауза, сміх, плач, покашлювання 4)ольфакторна система: запах тіла, запах косметики (природний і штучний запах ).