132.Структура ділового спілкування.

ДС- вид професійної діяльності людей, у якій учасники виконують певні соц. ролі, реалізують запряг-ні цілі, а також способи здійснення контактів. ДС має таку структуру: Комунікативний – обмін думками , переживаннями, бажаннями. Цей обмін проходить з метою задоволення якихось потреб. Під час цього обміну виникають взаєморозуміння, коли люди відчувають, що їх не розуміють, а інколи навіть створюється враження, що люди захищ. від інформації, яку їм подають. Це відбувається тому, що комунікація – це вплив, а не кожна людина хоче якихось змін, бо вони порушують її розуміння себе своїх думок. Природньо, що люди захищ-ся від певної інформації. Перцептивна сторона у діловому спілкуванні -- це процес сприймання партнерами один одного і встановлення на цій основі взаєморозуміння. На шляху взаєморозуміння виділяють такі бар’єри: Стереотипізація – соц-перцептивний механізм ідентифікації породжує появу шаблону у сприймані. Ефект ореолу – перше враження про партнера у діловому спілкуванні часто приводить до ефекту першого враження, або до систем помилок соц сприймання. Інтерактивна сторона – це дії партнера у певній ситуації спілкування. Взаємодія може організовуватись за 3 формами: Коли кожний учасник виконує свою частину спільної роботи незалежно від інших. Коли спільне завдання виконується послідовно кожним учасником. Коли має місце взаємодія кожного учасника зі всіма останями.

133.Етапи професійного спілкування викладача в навчанні.

Кан-Калік з огляду на особливості поведінкових ктів, струк-турує процес лрофесійно-педагогічної взаємодії таким чином:

1.Моделювання педагогом майбутнього спілкування (прогностичний етап). Це перший етап, на якому закладаються контури майбутньої взаємодії: планування й прогнозування змісту, структури, засобів спілкування. Змістом його є визначення мети взаємодії (для чого?), аналіз стану співрозмовника (чому він такий?) та аналіз ситуації (що сталося?). Плануються можливі способи та тональність комунікації, прогнозується сприйняття співрозмовником змісту взаємодії. Цільова установка має вирішальне значення. Саме тут визначальним є зосередження на спільній роботі з учнями, на розвитку їх. Учителю доцільно передусім думати про те, як залучити вихованця до взаємодії, зацікавити, як створити творчу атмосферу, щоб виявилася його індивідуальність. Для цього педагогу потрібна уява, здатність сприймати і адекватно оцінювати людину.

2. Початковий етап спілкування. Мета його — встановлення емоційного і ділового контакту у педагогічній взаємодії, «комунікативна атака»; у цей час завойовується ініціатива, що дає змогу керувати спілкуванням. Важливо опанувати техніку швидкого включення у взаємодію, прийоми самопрезентації та динамічного впливу. Ініціатива необхідна вчителеві на цьому етапі для того, щоб організовано передати її у наступному періоді спілкування,

3. Керування спілкуванням. Це свідома і цілеспрямована ор­ганізація взаємодії з коригуванням процесу спілкування відпо­відно до визначеної мети. Здійснюється обмін інформацією, об­мін оцінками з приводу цієї інформації, взаємооцінка співроз- мовників. Створюється атмосфера доброзичливості, щоб дати учневі змогу вільно виявляти своє «Я», отримувати задоволен­ня від спілкування, підкріплення своїм соціально значущим потенціям. Передаючи ініціативу учневі, педагог подає матері­ал для аналізу, щоб роздуми, оцінки фактів школяр здійснював сам за допомогою старшого. Саме тут учитель мусить вміти виявляти інтерес до учня, сприймати інформацію від нього (активно слухати), висловлювати судження з того чи іншого приводу, транслювати учням свій оптимізм і спокійну впевне­ність в успіхові, ставити перед ними яскраві цілі і вказувати на шляхи їх досягнення.

4. Аналіз спілкування. Головне завдання цього етапу — спів­віднесення мети, засобів, результатів взаємодії, а також моделювання подальшого спілкування. Це етап самокоригування.