128.Сутність поняття “спілкування”. Роль спілкування у життєдіяльності людини”.

Спілкування – процес встановлення між людьми контактів, що породжені потребою в сумісній діяльності та вкл. в себе обмін інформацією (комунікацію), виробітку єдиної стратегії взаємодії (фнтеракцію), сприйняття і розуміння один одним (емпатія). Спілкування як комунікація передбачає обмін інформацією між людьми, що здійснюється за допомогою знаків (слів, жестів, ієрогліфів), які співвідносяться з речами, явищами дійсності. Спілкування(С) - міжособистісна і міжгрупова взаємодія, основу якої становить пізнання одне одного і обмін певними результатами психіч.дія-ти, а саме інф-ю, думками, почуттями, оцінками. Інакше, С- взаємодія 2 або більше людей, яка спрямована на узгодження та об”єднання зусиль з метою налагодження взаємин та досягнення загального результату. Без С неможливе людське сус-во. С - є потреба людини як соц., розумної істоти, носія свідомості. Таким чином, С -потреба людини, необхідне для взаємодії з людьми, необхідне для самоствердження в сусп-ві, для впорядкування своїх думок, відносин. С властиве всім живим істотам, але на рівні людини воно приймає найбільш досконалі форми, стає усвідомленим та опосередкованим мовою. С. дає можливість людям в процесі своєї діяльності уникати непорозумінь, досягати швидше мети своєї діяльності, активно розвиватися.

129.Етапи процесу спілкування у навчальній діяльності.

Необхідність визначення стадіальності спілкування зумовила дослідження в цій області. У вченні театрального педагога про сценічне спілкування визначені стадії цього процесу: орієнтування в умовах, що оточують, вибір об’єкта, підхід до об’єкта, привернення на себе його уваги, “зондування ” душі об’єкта, передача своїх бачень, зворотній зв’язок. Спираючись на дані положення можна вирізнити основні стадії педагогічного спілкування. Перша стадія – орієнтування в умовах спілкування. На цій стадії проходить складний процес пристосування загального стилю спілкування до сьогоднішніх умов (лекції, уроку), що базується на важливих моментах: усвідомлення педагогом свого особистого стилю спілкування з учнями; відновлення в комунікативній пам”яті попередніх особливостей спіл-ня з даною аудиторією; уточнення стилю спілкування в нових комун-х умовах д-ті. Якщо ж педагог вперше зустрічається з даною ауд=ю, то реалізація даної стадії спіл-ня зумовлюється також покомунік-ю атмосферою, яка складається на основі початкової інформації про учнів і учнів про педагога. Іншими словами, стадія буде визначатись як орієнтування в ситуації спілкування, що включає три аспекти: 1.-орієнтування в просторових умовах, в обставинах, що піддаються зоровому та кинетичному сприйманню; 2.- орієн-ня в часових умовах (наявність чи відсутність дефіциту часу); 3.- оріен-ня в соціальній ситуації, тобто в актуальних соціальних взаємовідносинах, між тими, хто спілкується. Друга стадія – привернення до себе уваги об”єкта спілкування. Третя стадія – “зондування душі” об”єкта. Цю стадію треба розглядати як своєрідний пошуковий етап, на якому відбувається коригування раніше придуманих прийомів спілкування. Ця стадія має своєрідний предстартовий характер, бо на ній педагог уточнює свої уявлення про ситуацію спілкування, про рівень готовності до нього аудиторії. Четверта стадія – передача свої “бачень ” об”єкту за допомогою променевипускання. Це явище полягає у вмінні педагога використовувати міміку, мікроміміку, голос інтонаційну виразність мовлення, системи “пристосувань” з метою примусити об”єкт не тільки почути, але й побачити те, про що йде мова. У педагогічному спілкування цей етап буде розглядатися як етап вербального спілкування педагога із аудиторією. П”ята стадія – зворотній зв”язок, який здійснюється в двох основних напрямках – змістовному і емоційному. Першочергова роль емоційного ефекту звор-го зв”язку, що сприймається через емоційний настрій аудиторії і виражається у її поведінці. Проведення спілкування базується на певних вимогах до мовлення педагога, до його інтонаційної виразності. Із засобів інтонаційної виразності основними є темп мовлення, паузи, логічні наголоси. Паузи у мовленні визначаються як тимчасові зупинки його звучання. Розподіляють мовленнєвий поток на складові частини і відіграють значну роль в організації сприймання-засвоєння. Мовлення педагога без пауз сприймається аудиторією приблизно так, як мовлення у швидкому темпі. Характерною особливістю иакого мовлення є монотонність. Треба звернути увагу на те, що велика к-ть пауз уповілбнює його темп, негативно впливає на еф-ть сприймання. Потрібне використання логічних і організаційних пауз. Логічні паузи дають можливість педагогу сформулювати наступну фрвзу, а учням осмислити те, що він сказав.