126.Сутність поняття “спілкування”. Функції та рівні спілкування.

Спілкування –психологічний контакт між людьми, який виявляється в обміні інформації, виконанні сукупних дій, емоційному впливі один на одного, наявності відчуття спільності.

Складові процесу спілкування:

• комунікативна сторона (передача, обмін інформацією між її учасниками);

• інтерактивна сторона (взаємодія, взаємовплив в процесі спілкування);

• перцептивна (сприйняття і розуміння один одного в процесі спілкування). Спілкування — це відносини, як мінімум, двох індивідів, взаємне інформування кожного з яких припускає налагодження спільної діяльності. Особливу роль для кожного учасника спілкування відіграє значущість інформації за умови, що її не просто прийняли, а й зрозуміли, осмислили. По-друге, обмін такою інформацією обов'язково припускає психологічний вплив на партнера.

Функції:

1.Інформативно-комунікативна функція спілкування охоплює все, що має відношення до передачі та прийому інформації людиною. Йдеться не лише про готову інформацію, а також про інформацію, яка створюється.

2.Регулятивно-комунікативна функція спілкування забез­печує не лише пізнання, а й регуляцію поведінки суб’єктів спілкування. З цією функцією пов'язані і способи впливу людей одне на одного: переконання, навіювання, наслідування тощо.

3. Афективно-комунікативна функція спілкування відноситься до емоційної сфери особистості, визначає її ставлення до явищ навколишнього світу.

Рівні:

1. Ритуальний, чи соціально-рольовий, рівень. Метою спілкування - виконання очікуваної від людини ролі, демонстрація знань соціальних норм і правил поведінки. Спілкування при цьому носить анонімний характер, незалежно від того, відбувається воно між незнайомими, знайомими чи близькими людьми. Основним принципом спілкування - демонстрація приналежності до певної соц групи.

2. Діловий чи маніпулятивний рівень. Мета – організація спільної діяльності, пошук засобів підвищення ефективності взаємодії. Спілкування є ніби психологічно відстороненим – домінує Я – Ви контакт. Основний принцип спілкування – принцип раціональності (доцільності ситуації).

3.Інтимно-особисткний рівень. Мета - задоволення потреби у розумінні, співчутті, співпереживанні. Характерна психологічна близькість, емпатія, довіра – домінує Я –Ти контакт. Принцип емпатії.

127.Сутність поняття “професійне спілкування викладача”.

Педагогічне спілк. визначається в психології як взаємодія суб'єктів педагогічного процесу, здійснювана знаковими засобами і спрямована на значимі зміни властивостей, станів, поведінки й інднвідуально-значенєвих утворень партнерів. Педагогічне спілк, є основною формою здійснення пе­дагогічного процесу. Його продуктивність визначається, насам­перед, цілями і цінностями спілк., що повинні бути прийняті всіма суб'єктами педагогічного процесу як імператив їхньої ін­дивідуальної поведінки.

Ціль педагогічного спілк. полягає як у передачі суспільного і професійного досвіду (знань, умінь, навичок) від педагога учням, так і в обміні особистісними характеристиками, пов'яза­ними з досліджуваними об'єктами і життям у цілому. У спілку­ванні відбувається становлення (тобто виникнення нових властивостей і якостей) індивідуальності як учнів, так і педагогів.

Повноцінне педагогічне спілк, є також поліфункціональннм. Воно забезпечує обмін інформацією і співпереживання, пізнання особистості і самоутвердження, продуктивну організацію взаємодії. Обмін інформацією і ставленнями реалізує комунікативний бік спілк,, пізнання особистості і самоутвердження — перцептивний, а організація взаємодії— інтерактивний. Орієнтація на поліфункціоиальність спілк. дає змогу викладачу організувати взаємодію на занятті і поза ним як цілісний процес: не обмежуватися плануванням лише інформаційної функції, а створювати умови для обміну ставленнями, пережи­ваннями; допомагати кожному студентові, учню самоут­вердитися в колективі, забезпечуючи співробітництво і співтворчість в групі, у класі. Спілк. педагога з тими, що навчаються, с специфічним тому, що за статусом вони виступають з різних позицій: учитель організовує взаємодію, а учень сприймає її і включається в неї. Треба допомогти учневі стати активним співучасником педагогічного процесу, забезпечити умови для реалізації його потенційних можливостей, тобто забезпечити суб'єктний характер педагогічних стосунків, що особливо актуально в сучасних умовах навчання.