105.Поняття та функції контролю навчання.

Важливим складником навчально-виховного процесу є контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів чи студентів. Контроль склада­ється з таких компонентів: перевірка, яка спрямована на виявлення рівня знань, умінь та навичок; оцінювання, що полягає у вимірюванні рівня знань, умінь і навичок; облік, що передбачає фіксацію результатів у вигля­ді оцінок у журналі. До найголовніших функцій контролю належать: освітня (навчальна). Перевірка є корисною для всього учнівського класу чи студентської групи. Слухаю­чи відповідь товариша, учні, студенти звіряють із нею свої знання, ставлять запитання, доповнюють її, що сприяє по­глибленню і систематизації їх знань; діагностична. У процесі контролю виявляють успі­хи та недоліки в знаннях, уміннях та навичках учнів (сту­дентів), встановлюють причини і шляхи їх усунення, ви­значають заходи, спрямовані на поліпшення успішності; стимулююча. Схвалення успіхів сприяє розвитку в молодої людини мотивів до навчання; оцінювальна. Об'єктивна оцінка знань, умінь і на­вичок сприяє кращому навчанню; розвиваюча. У процесі перевірки розвивається ло­гічне мислення учнів, студентів, зокрема вміння аналізу­вати і синтезувати, порівнювати й узагальнювати, абстра­гуватися і конкретизувати, класифікувати та системати­зувати, а також мовлення, пам'ять, уява, увага; управлінська. На основі контролю визначають стан ус­пішності, що дає змогу запобігти неуспішності або подолати її. виховна. Полягає в очікуванні перевірки, спонукає учня, студента регулярно готуватися до занять.

106.Етапи, види, форми, методи контролю навчання.

Етапи контролю навчання: Стандартизація цілей навчальних, визначальних моделей, норм оцінювання обов‘язкове є прогнозування майбутньої діяльності, хоча б на найближчі 2 роки; Вимірювання фактичного стану результатів роботи; Порівняння стандарту і фактичного стану; Оцінювання. Передбачає інтерпретацію результатів; Відмітка. Формалізація навчання, в балах відповідної шкали (5 – ти чи 100 - бальна); Корекція в процесі навчання. Види контролю. За місцем у навчальному процесі розрізняють попередній, поточний, періодичний (тематич­ний), підсумковий контроль. Попередній контроль. Здійснюють його переважно з діагностичною метою перед вивченням нової теми або на початку року, семестру для з'ясування загального рівня підготовки учнів (студентів) з предмета, щоб намітити ор­ганізацію їх навчально-пізнавальної діяльності. Поточний контроль. Використовують його у повсяк­денній навчальній роботі. Він полягає в систематичному спостереженні педагога за діяльністю учнів (студентів) на навчальних заняттях. Періодичний (тематичний) контроль. Він перед­бачає виявлення й оцінку знань та умінь учнів (студентів), засвоєних за кілька попередніх занять, з метою визначення, наскільки успішно вони володіють системою знань, чи відповідають ці знання вимогам програми. Підсумковий контроль. Має на меті перевірку рівня засвоєння знань і вмінь учнів (студентів) за триваліший період навчання — семестр, рік, на час завершення курсу навчання. Він спрямований на виявлення системи і струк­тури знань учнів (студентів). Основні форми підсумкового контролю -- заліки та іспити. Головне — контроль повинен допомогти молодій лю­дині пізнати себе, повірити у свої можливості, реалізувати свої знання, уміння і навички, а не притлумлювати її пізнавальну і відтворювальну можливість. Методи контролю: 1. Спостереження за навчальною роботою учнів. Ураховую­ться увага, старанність, участь у доповненні, характер запитань учителю, систематичність виконання домашніх завдань тощо. 2. Усне опитування. Може бути індивідуальним і фронталь­ним. За фронтального опитування учні відповідають з місця, до­повнюють один одного. 3. Письмовий контроль: диктант, перекази, твори, відповіді на запитання, розв'язання задач, виконання вправ, графічних ро­біт (таблиць, схем, графіків), написання рефератів, доповідей тощо. 4. Комбіноване опитування (ущільнене), за якого вчитель одно­часно запрошує для відповіді кількох учнів, один із яких відповідає усно, один-два готуються до відповіді біля дошки (робота за карт­ками, складання плану відповіді), троє-четверо працюють за карт­ками на місцях. 5. Тестовий контроль. 6. Програмований контроль, під час якого використовуються перфокарти, сигнальні картки, посібники з друкованою основою, машини-контролери. 7. Практичний контроль, за якого виявляються вміння, на­вички і знання учнів під час практичної діяльності (проведення дослідів, експериментів; робота на верстатах, проведення ділових ігор тощо). 8. Самоконтроль. Його значення полягає в тому, що він може стимулювати навчання, формувати критичність та авто­номність думки. 9. Іспити — спеціальні засоби здійснення підсумкової пере­вірки та оцінювання знань учнів; спосіб суспільного та держав­ного контролю за роботою учнів, учителів, школи в цілому.