6.Задатки та здібності людини.

Індивідуально-психологічними особливостями, які відрізняють одну людину від іншої і є передумовою успішного виконання нею певної діяльності є її здібності.

В психологічній науці під терміном здібності розуміють такі психологічні особливості людини, від яких залежить успішність оволодіння нею знаннями, вміннями, навичками. Передумовою для розвитку здібностей є задатки—вроджені анатомо-фізіологічні та функціональні особливості людини, що є підґрунтям для розвитку здібностей. Поряд з цим поняттям вживається поняття «схильність», тобто вибіркова спрямованість людини на певну діяльність, яка спонукає особу займатися останньою. Основою схильності є глибока стійка потреба особистості в діяльності, прагнення вдосконалити вміння та навички, котрі повязані з даною діяльністю.

Виділяють такі рівні здібностей: середні, обдарованість, талант, геніальність.

Середні здібності – наслідувально - стереотипні, на основі яких проходить виконавча діяльність.

Обдарованість – початок творчості в якій – небудь сфері діяльності, яка наближається до сер. рівня культури даного суспільства.

Талант – творча діяльність в одному обмеженому напрямку.

Геніальність – синтез декількох талантів із збільшеними на основі деяких міжпредметних звязків здібностями до більш високомасштабних узагальнень.

Рівні здібностей розрізняються ступенем загальних якостей:

1 Від ступеню пасивного відображення до ступеню активної самостійної д-ті.

2 Від ступеню стереотипної активності до рівня творчої д-ті.

3 Ступенем мотивації діяльності – від середнього інтересу до постійної потреби.

4 Ступенем працездатності

5 Результатами діяльності для самої людини, для інших людей, для суспільства, науки, історичного прогресу.

7.Досвід особистості: знання, вміння, навички.

Єдність діяльності та особистості найвиразніше виявляється у таких якостей особистості як вміння, навички та знання. Педагогіка визначає таку підпорядкованість цих понять: знання – вміння – навички. Вважається загально визнаним, що знання породжують вміння, а останні доводяться до автоматизму і стають навичками. Але така підпорядкованість не враховує того, що знання самі по собі ніколи не існують, а завжди стають елементами якоїсь діяльності, якихось умінь, дій. Лише в уміннях навички як засвоєні дії стають властивостями особистості та визначають її здібності до нових дій. Отже, вміння – це здатність виконувати певну діяльність або дії в нових умовах, які формуються на основі раніше засвоєних знань і навичок.

Поряд співвідношень основних понять досвіду особистості досить повно розкриває механізм їх формування:, але він не ефективний для визначення цілей навчальної діяльності. Розуміючи вміння як найвищу форму досвіду, що включає і знання і навички, доцільно, визначаючи цілі формування досвіду особистості в процесі навчання, використовувати таку послідовність: вміння – навички –знання. Оскільки саме така послідовність дозволяє досягти головної мети навчання – цілеспрямованої зміни поведінки суб’єкта діяльності.

Формування вміння здійснюється поетапно:

1. початкове вміння – усвідомлення мети дії та пошук способів її виконання, що спираються на раніше засвоєні знання та навички, діяльність шляхом спроб та помилок.

2. Недостатньо вміла діяльність – наявність знань щодо способів виконання дій і використання раніше засвоєних, неспецифічних для конкретної діяльності навичок.

3. Окремі загальні вміння – окремі високо розвинуті, але вузькі вміння, які необхідні в різних видах діяльності.

4. Високорозвинене вміння – творче використання знань і навичок конкретної діяльності з усвідомленням не лише мети, а й мотивів вибору способів її досягнення.

5. Майстерність – творче використання різних знань, навичок, умінь для ефективної діяльності.