96. Структура змісту освіти та навчання

Структура учбового процесу складається з таких ланок:

Отримання інформації (40% учбового часу):

1. Постановка учбового завдання перед учнем

2. Викладання нових знань чи самостійна робота учнів по їх отриманню

Освоєння інформації (40% учбового часу):

1. Закріплення знань

2. Застосування знань, вмінь та навичок на практиці

Контроль інформації (5-10%)

Корекція процесу розбіжності з інформацією (10-15 %)

1. Перевірка їх засвоєння

97. Теорії змісту освіти і навчання

Форми навчання – це засоби організації навчального процесу: індивідуальна (дітей навчали батьки, а поступово почали наймати приватн. вчителів); індивідуально-групове – отримало розповсюдження в середньовічн.школі; - класно-урочна (з 16ст); Белл-Ланкастерська с-ма – Англія к 18-п.19.: навчання молодших школярів за допомогою старших; с-ма Дальтон-план – поч 20ст. передбачала с-му, яка виключ. класи і передбачає працю в лаборатор. по індивід.плану; бригадно-лабораторн.метод: 20р. в СРСР; Мангеймська с-ма: концепція диференціації навчання. В Германіі, поділ дітей на 4 гр.: 1. Основні класи 50-60% - діти з середніми здібностями; 2. Класи для малоздібних д. 20-30%; 3. Допоміжні класи для розумовідсталих д. 2-2,5%. 4. Класи для здібних, талановитих до 20%, з них 1,2%- висок Поділ дітей відбувався на базі результатів психометричних досліджень і хар-к вчителів. Термін навчання був різний: 1. – 8р, 2. – 3-4 роки, 3. – індивід., 4. – 6 років; план Трампа – американ.форма навч, якій 40% часу відводиться на навч. в великих групах (100-150), 20% - в малих групах (10-15 осіб), 40% - на самост.роботу; метод проекції: в експерименті в Чікаго. Замість традиц. предметів вести проекти – своєрідні тематичні центри, які поєднують працю і навчання і т.ч. стимулюють пізнавальну д-сть.

98. Джерела, фактори, принципи і критерії відбору змісту навчання

Зміст освіти - науково-обоснована система дидактично і методично оформленого учбового матеріалу, для різних освітніх та кваліфікаційних рівнів. Правильний вибір змісту навчальної діяльності визначає якість освіти та її вплив на особистість. В процесі засвоєння змісту навчання здійснюється всебічний розвиток розумових та фізичних сил, формується активна життєва позиція, яка дозволяє майбутньому спеціалісту засвоїти сукупність наук, техніки, мистецтва, культури життя в суспільстві. На різних етапах розвитку суспільства зміст освіти змінюється під впливом різних чинників. Він залежить від соціально – економічних умов, рівня розвитку виробництва, науки, техніки та культури, розвитку в країні освіти та педагогічної теорії, від тих цілей і актуальних завдань, які ставить суспільство перед навчально – виховними закладами різного типу, а також від перспективи розвитку самого суспільства. Таким чином, при побудові змісту навчання необхідно передбачити всі основні види діяльності, необхідні для розв'язання завдань, передбачених метою навчання. При цьому на перший план виступають предметна і соціальна компетентність майбутнього спеціаліста, його здібності, здатність до здійснення Цілісноі професійної діяльності, комплекс якостей особистості. Слід також зазначити, що навчальний матеріал не просто "моделюе" професійну реальність, а й створюе предметні умови для формування необхідних якостей особистості спеціаліста, для досягнення цілей навчання та виховання. Отже, завдання полягае в тому, щоб у формах організації спільноі діяльності суб'ектів пізнання розгорнути в модельно­му вигляді зміст навчання, "зобразити" професійну д-сть в мак­симально можливій повноті і тим самим адекватно засвоїти, а точніше, присвоїти професійну д-сть. Знания при цьому засвоюються не заради самого засвоення або успішного складання екзаменів, а мають цілком визначену смислову функцію, що зумовлюе комплекс пізнавальних та професійних мотивів студентів. В 1991 році У. стала незал. держ. Зміни в соц.-екон. розвитку країни висунули нові вимоги і підходи до змісту навчальної діяльності, які було відображено в Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ ст.), а саме: розробка державних стандартів і відповідних систем знань умінь та навичок, творчої діяльності і інших якостей особистості на різних рівнях розвитку; вибір структур навчально – виховного матеріалу на основі диференціації, інтеграції, гуманітаризації; забезпечення альтернативних можливостей для отримання освіти у відповідності до індивідуальних особливостей; вивчення української мови в усіх навчально – виховних закладах: оптимальне поєднання гуманітарних та точних дисциплін, теорії та практики.