94. Активізація навчальної діяльності: поняття, призначення, методи і прийоми

Забезпечення пізнавальної активності учня є однією із найважливіших складових активізації навчальної діяльності. Це є однією з ключових проблем педагогіки, тому що саме в розв’язанні цього питання „як у фокусі, тісно переплітаються ті соціальні, психологічні і педагогічні вимоги, котрі пред’являються до формування особистості”. Суспільство не може повноцінно функціонувати в умовах наукового і соціального прогресу. Актуальність проблеми пов’язана із розвитком демократії в державі, яка вимагає компетентності людей, що залучаються до керівництва державою. Пізнавальна активність особистості виступає також як засіб задоволення її духовних потреб, інтересів, самовираження та самореалізації. У той же час вона є важливою умовою удосконалення навчально-виховного процесу в школі, тому що: а) стимулює розвиток самостійності, ініціативності, відповідальності, силі волі; б) забезпечує сприятливий мікроклімат у родині; спонукає вчителів до самоосвіти, пошуків шляхів досягнення високих результатів навчання та ін.

Активізація пізнавальної діяльності передбачає застосування різних методів, засобів, форм, напрямів навчання, що спонукають особистість до виявлення активності. Основні з них: - формування позитивної мотивації навчально-пізнавальної діяльності, пізнавальних інтересів, - безпосереднє залучення кожного школяра до навчально-пізнавальної діяльності, чому сприяє проблемне навчання, самостійна, творча робота учнів, що дозволяє їм самореалізовуватися і самостверджуватися, - організація навчального спілкування як на уроках, так і в поза навчальній роботі, - створення сприятливого мікроклімату в стосунках з учителями, членами контактного колективу, певного комфорту.

95. Зміст навчання та його основні функції

Процес навчання є формою пізнання об'єктивної дійс­ності, оволодіння досвідом людства, взаємодією виклада­ча й учня чи студента. Поняття «навчальний процес» охоплює всі компоненти навчання: викладач, фор­ми, методи і засоби навчання, які він використовує; учень, який працює під керівництвом учителя на уроці та само­стійно вдома; забезпечення навчального процесу наочніс­тю й технічними засобами. Навчальний процес є активною взаємодією між учите­лем і учнем, яка складається з двох взаємопов'язаних процесів -- викладання й учіння. Викладання — діяльність викладача в процесі навчання, під час якої він ставить перед учнями (студентами) пізнавальні завдання, повідомляє но­ві знання, організує спостереження, лабораторні і практичні заняття, ке­рує їх самостійною роботою, перевіряє якість знань, умінь і навичок. Результативність його залежить як від умінь і ста­рань педагога, так і від старань учня, студента щодо засво­єння знань, тобто від ефективності учіння. Учіння — цілеспрямований процес засвоєння учнями (студентами) знань, оволодіння вміннями і навичками. У широкому значенні учіння є оволодінням суспіль­ним досвідом з метою його використання в житті. Вчитель може навчати безпосередньо або опосередковано (че­рез систему завдань). Основними функ­ціями процесу навчання є освітня, розвивальна і виховна. Освітня функція передбачає засвоєння учнями, студен­тами системи наукових знань, формування вмінь і навичок. Знання — узагальнений досвід людства про дійсність у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій. Сформульовані вони у поняттях, судженнях, умовиво­дах, теоремах, концепціях, теоріях. Розвивальна функція виявляється у розвитку мислен­ня учнів, студентів, формуванні волі, емоційно-почуттєвої сфери, навчальних інтересів, мотивів і здібностей. Виховна функція спрямована на формування науко­вого світогляду учнів, студентів шляхом засвоєння систе­ми наукових знань про природу, суспільство і людину, ви­ховання моральних, трудових, естетичних і фізичних яко­стей особистості.