5.Особистість та її структура. Взаємозв’язок біологічного і соціального в структурі особистості.

Особистість - це сталий комплекс якостей людини з усіма її біо- та соціально-психічними властивостями, що їх вона набу­ває під впливом оволодіння відповідною культурою суспільства і конк­ретних соціальних груп та спільнот, до яких вона належить, у життєді­яльність яких включається і на життєдіяльність яких впливає.

Введення поняття «особистість» дозволяє при поясненні діяльності або поведінки людини включати ланцюг, що поєднує всю сукупність внутрішніх умов, через які трансформуються всі зовнішні впливи. У ці внутрішні умови включається психіка людини — психічні процеси, стани та властивості особистості.

Сучасна психологія особистості виділяє такі основні підходи до опису структури особистості:

Системно-структурний підхід, су­тність якого зводиться до такого: особистість розуміється не як сукуп­ність окремих психічних процесів, а як цілісне утворення, що включає в себе усю множину взаємопов'язаних характеристик і елементів.

Структурний підхід презентує особистість не тільки як її елементи (властивості, стани, процеси), а і як відношення між ними. Ці відно­шення зв'язують елементи в єдине ціле, визначають структуру особис­тості та закони її функціонування. Структурна теорія особистості розвивалася в роботах Ананьєва, Ковальова, Мерліна, Платонова. За Платоновим, динамічна функціональна психологічна структура особистості має чотири підструктури:

Перша підструктура — це спрямованість, відношення і моральні якості особистості. Цей найвищий рівень є соціальне зумовленим і формується в процесі виховання.

Друга підструктура — це знання, навички, уміння та звички, що їх набувають у власному досвіді шляхом навчання; вони справляють вже суттєвий вплив на формування особистості та зумовлюються її біологі­чними властивостями.

Третя підструктура форм відображення формується шляхом вправ і зумовлена біологічними властивостями особистості.

Четверта підструктура — біологічно зумовлена (темперамент, ві­кові властивості тощо) і формуватися може лише тренуванням.

Особливістю класифікації Платонова є те, що ієрархія і субординація основних підструктур особистості взаємопов'язані з відповідними видами формування властивостей кожної підструктури: тренування — вправи — навчання — виховання.

В робо­тах Мерліна вважається, що структуру особистості не можна характеризувати як систему, що складається з певних груп психічних властивостей: темпераменту, характеру, здібностей, спрямованості. Одні з них (наприклад властивості темпераменту), взагалі не вважаю­ться властивостями особистості, а інші (характер, здібності, спрямова­ність) уявляються не як різні «підсистеми, а як різні функції одних і тих самих властивостей особистості.

Структурні моделі особистості Ананьєва і Ковальова схожі з попередніми моделями. Тут також використовується принцип ієрархічного упорядкування рівнів відповідно до прояву в них біологі­чних і соціальних властивостей особистості.

Існує дві чітко означених структури особистості — біологічна, що генозумовленна, соціальна, яка базується на першій та зумовлюється соціальним досвідом людини:

1. у процесі формування особистості одні властивості набувають стій­кості і виявляються постійно (риси особистості), інші — відіграють роль «киплячого шару», що забарвлює особистість у конкретних ситуаціях;

2. між атрибутами, рисами та якостями особистості не існує кордонів, що символізують штрихові лінії;

3. усі три основні групи властивостей пов'язані між собою, оскільки становлять цілісність особистості.

Уявлення про структуру особистості як систему її властивостей є свідченням того, що:

• закон ієрархічності визначає основу структури особистості й перед­бачає підпорядкованість нижчих рівнів вищим, які керують нижчими, а спираючись — утворюють єдність структури;

• особистість — це не тільки її властивості, а й зв'язки між ними;

властивості особистості становлять неперервну єдність із внутріш­нім і зовнішнім середовищем;

• у взаємовідношеннях із середовищем має місце прояв цілісності структури особистості;

• поведінка особистості, що репрезентується структурою як системою властивостей, має характеризуватися її багаторівневістю та ієрархічністю;

• окремі рівні системи властивостей зумовлюють окремі аспекти пове­дінки особистості, а їх цілісність — це результат взаємодії всіх рівнів властивостей;

процеси передачі інформації та управління є характерною особливіс­тю структури особистості як системи її властивостей.

За поданою структурою особистість можна уявити як таку, що має певний каркас постійних властивостей (атрибути та риси), який «зафар­бовується» певними якостями.