70.Стабілізаційні механізми психологічного захисту.

Друга група включає захисні механізми: проекція, ідентифікація, заміщення, сновидіння, сублімації та катарсис. Вони спрямовуються не стільки на трансформацію зовн інф, скільки на стабілізацію існуючого у суб’єкта уявлення про себе й світ. Це – пристосування внутр світу до нових умов, нової інф.

Сублімація - це захист, який здійснює переорієнтацію сексуального або агресивного потенціалу людини, реалізація яких зумовить конфлікт з особистими і соціальними нормами, у прийнятні і навіть заохочувані суспільством форми творчої активності.

Сублімація - найбільш адаптивна з форм захисту, оскільки не тільки знижує почуття тривоги, а і приводить до результату, що його схвалює суспільство. Сублімація - це процес, у результаті якого здійснюється переорієнтація реагування з нижчих, рефлекторних, форм на вищі, керовані, тобто енергія інстинктів передається неінстинктивним фор­мам поведінки, енергія від об’єкта інстинктивних прагнень переходить на інші об'екти, що трансформуе емоції.

Катарсис - вид психологічного захисту, який зумовлює зміну системи цінностей з метою послаблення впливу травмуючого чинника.

Катарсис може проявитися лише при значному емоційному напруженні, пристрастях, які змінюють звичайні співвідношення цінностей і мотивів.

Проекція – несвідоме відторгнення власних неприємних почуттів, бажань, прагнень та перенесення їх на інших. Це – перекладання відповідальності

Ідентифікація – це усвідомлене перенесення на себе почуттів і якостей іншої людини, які не доступні (хоч і бажані) для себе. Це різновид проекції, неусвідомлене ототожнення себе з іншою людиною і перенесення на неї бажаних для себе

Заміщення перенесення дій з об’єкта , котрий є недосяжним, на дію з досяжним об’єктом

Сновидіння - психологічний захист, вид заміщення, де дії переносяться в інший світ. При цьому події не мають обмежень реальності (час, простір, незворотність явищ тощо)

71.Дослідження особистості: прогнозування, діагностика та інтерпретація даних.

Всі елементи практичної психології суб’єкта діяльності дуже важливі для розуміння психічної сутності особистості. Глибинним розкриттям цих проблем займається персонологія. Та все ж постає питання щодо застосування знань про психіку людини у практичному житті людини. Принципово можна виділити три основних напрями використання тих чи інших знань з психіки людини: прогнозування, діагностика та інтерпретація результатів дослідження особистості.

Прогнозування – це діяльність пов’язана із передбаченням значення певного параметру на конкретний період часу в майбутньому (за наявності результатів психологічних досліджень та значення цього параметру на якийсь час). В якості параметра може бути успішність навчання, дисциплінованість тощо.

Завдання психодіагностики постають тоді, коли відома класифі­кація об'єктів (наприклад, спеціалісти різних профілів), є опис психо­логічних особливостей цих об'єктів та необхідно новий об'єкт за пси­хологічними особливостями віднести до того чи іншого класу. Наприк­лад, відомі психологічні характеристики, що їх вимагає посада лінійно­го та функціонального менеджера, є психологічні параметри певного кола претендентів на посаду. Необхідно встановити діагноз, тобто від­нести кожного претендента до однієї із груп професій.

Інтерпретація результатів психологічних досліджень — це проб­лемно орієнтований і логічно обгрунтований висновок про особистість, яку досліджують. Це суттєво вирізняє інтерпретацію від прогнозу та ді­агностики. Останні мають статистичний характер, тобто правильні «в середньому» для певного кола досліджень, а не для окремої людини.

В процесі інтерпретації психолог має пояснити поведінку, що спо­стерігається, спираючись на результати експериментально-психологіч­ного обстеження. Вміння дати змістовну інтерпретацію результатам, наприклад, тестування можна розглядати як один із основних показників професійної кваліфікації практичного психолога.