67.Поняття і значення психологічного захисту.

У ситуаціях можливого чи реального неуспіху в діяльності задля реалізації потреби бути повноцінною особистістю часто вдаються до психо­логічного захисту. Психологічний захист — регулятивна система, яку особистість ви­користовує для усунення психологічного дискомфорту, переживань, які загрожують Я-образу, і зберігає його на бажаному і можливому за певних обставин рівні. Захисні механізми вступають у дію, коли особистість за певних умов не може досягти поставленої мети. До цих механізмів належать заперечення, витіснення, проек­ція, раціоналізація, заміщення та ін. Заперечення — намагання людини не сприймати повідомлення, яке її хвилює і може призвести до внутрішнього конфлікту. Витіснення — спосіб уникнути внутрішнього конфлікту, вилучивши зі свідомості неприємну інформацію. Людина швидко забуває про ті неподобства, які вчини­ла, та прикрощі, яких завдала іншим людям. Проекція — неусвідомлене перене­сення власних бажань і переживань, в яких людина не хоче зізна­тися собі через їх соціальну неприйнятність, на інших людей. Наприклад, образивши партнера по спілкуванню, інди­від неусвідомлено намагається перекласти на нього за це вину, мотивуючи тим, що він її спровокував. Раціоналізація — псевдорозумне пояс­нення людиною своїх бажань, вчинків, зумовлене причинами, ви­знання яких загрожувало б утратою самоповаги. Не досягши бажаного, людина переконує себе в тому, що об'єкт бажань для неї не дуже важливий і що вона його не дуже й прагнула. Заміщення — перенесення дії з недосяжного об'єкта на доступний. Воно знімає напруження і спричинює психологічну роз­рядку. Наприклад, роздратування, яке виникло під час не­вдалого випробування машини, конструктор часто перено­сить на підлеглих. Отже бачимо, що психологічний захист є об’єктивною необхідністю нормального фізичного та психологічного функціонування людини. Дія захисних механізмів спрямована на збереження внутрішньої рівноваги шляхом витіснення зі свідомості всього того, що загрожує системі наявних цінностей. Психоло­гічний захист проявляється у тенденції людини зберегти про себе зви­чну думку, а для цього інформація трансформується, якщо вона оцінена як небезпечна і така, що може зруйнувати початкове, існуюче уявлення про себе та інших.

68.Прояв психологічних захистів у життєдіяльності людини.

Захисні механізми вступають у дію, коли особистість за певних умов не може досягти поставленої мети. До цих механізмів належать заперечення, витіснення, проек­ція, раціоналізація, заміщення та ін. Заперечення — намагання людини не сприймати повідомлення, яке її хвилює і може призвести до внутрішнього конфлікту. Витіснення — спосіб уникнути внутрішнього конфлікту, вилучивши зі свідомості неприємну інформацію. Людина швидко забуває про ті неподобства, які вчини­ла, та прикрощі, яких завдала іншим людям. Проекція — неусвідомлене перене­сення власних бажань і переживань, в яких людина не хоче зізна­тися собі через їх соціальну неприйнятність, на інших людей. Наприклад, образивши партнера по спілкуванню, інди­від неусвідомлено намагається перекласти на нього за це вину, мотивуючи тим, що він її спровокував. Раціоналізація — псевдорозумне пояс­нення людиною своїх бажань, вчинків, зумовлене причинами, ви­знання яких загрожувало б утратою самоповаги. Не досягши бажаного, людина переконує себе в тому, що об'єкт бажань для неї не дуже важливий і що вона його не дуже й прагнула. Заміщення — перенесення дії з недосяжного об'єкта на доступний. Воно знімає напруження і спричинює психологічну роз­рядку. Наприклад, роздратування, яке виникло під час не­вдалого випробування машини, конструктор часто перено­сить на підлеглих. Отже бачимо, що психологічний захист є об’єктивною необхідністю нормального фізичного та психологічного функціонування людини. Дія захисних механізмів спрямована на збереження внутрішньої рівноваги шляхом витіснення зі свідомості всього того, що загрожує системі наявних цінностей. Психоло­гічний захист проявляється у тенденції людини зберегти про себе зви­чну думку, а для цього інформація трансформується, якщо вона оцінена як небезпечна і така, що може зруйнувати початкове, існуюче уявлення про себе та інших. Феномен «утечі від ... та у ...» можна розглядати як приклад реаліза­ції таких видів психологічного захисту, як раціоналізація, заміщення, катарсис.1. Утеча в роботу. Це найтиповіша форма, що реалізується у праг­ненні весь час що-небудь робити. Але цей стан — не від упевненості в собі, а від намагання придушити тривогу. 2. Неадекватність сприйняття події та (або) своєї ролі в ній може призвести до того, що людина починає недооцінювати себе, свою перс­пективу та ухилятися від ситуацій, де існує вірогідність виявити свою не­спроможність. Прикладами такої поведінки можуть бути раптове розлу­чення з сім'єю, звільнення з роботи, ізоляція себе від звичних умов. 3. Занурення в хворобу. Раптово людина починає демонструвати надмірно-показову необгрунтовану турботу щодо свого здоров'я, твер­дячи, що «все інше — дрібниці». Така втеча, дійсно, може викликати суттєві зміни почуття (психосоматика), але ні в якому разі не сприяти­ме вирішенню проблеми. 4. Ухил від професійних обов'язків у вигляді активної суспільно-політичної діяльності. Спостерігається тенденція: люди, чия професій­на діяльність успішна, значно менше зацікавлені в громадській актив­ності Таким чином, під впливом підсвідомого психологічного захисту по­ведінка людини може стати незрозумілою, можуть з'явитися безглузді пояснення і неадекватний ситуації прогноз своїх дій. Але за допомогою певних прийомів вона може змінити, скоригувати свою ієрархію цін­ностей, впорядкувати поведінку, спробувати скласти інше уявлення про себе, свій новий образ тощо.