44.Розвиток творчого мислення та уяви.

Інколи у своїй практичній діяльності людина стикається з такою ситуацією, вирішити яку за допомогою стандартних, встановлених способів, звичних для неї, неможливо або ж недоречно. У цьому випадку раціональніше буде використати якісно новий, незвичний метод вирішення проблеми, творчо підійти до цієї ситуації, подивитися на неї з іншого боку. Саме тому впродовж усієї практичної діяльності людини необхідним є розвиток її творчого мислення. З психологічної точки зору творче мислення – це принципово новий або удосконалений образ певного аспекту дійсності. Розвиток творчого мислення дає змогу людині нестандартно мислити, легше адаптуватись до обставин та раптових ситуацій, що виникають у процесі її діяльності. Розвинене творче мислення у людини в процесі її життєдіяльності допомагає у вирішенні багатьох складних питань, на які відповісти, чи вирішити які завдяки звичним процесам та діям неможливо чи невигідно. Творча людина краще за інших бачить усі причинно-наслідкові зв’язки між процесами, що виникають у практичній діяльності і вміє вдало цим користуватись, впроваджуючи свої варіанти розв’язання будь-якої проблеми. Взаємодіючи з навколишнім світом, людина не тільки сприймає і осмислює його, а й створює образи того, з чим вона безпосередньо не зустрічалася. Дійсно, нерідко в житті доводиться створювати образи таких об’єктів, яких ще не існує в дійсності. Саме цей процес і називається уявою. Уява приходить на допомогу, коли проблемна ситуація є недостатньою і перевести її в стандартну задачу не вдається. Її цінність полягає в тому, що , доповнюючи ситуацію, вона дає змогу прийняти рішення і знайти вихід навіть за відсутності належної повноти інформації для мислення. Уява є по суті підґрунтям творчого мислення особистості. Уява є просто необхідною у творчих професіях, таких наприклад, як дизайнер, архітектор, модельєр тощо. Активний розвиток уяви спостерігається у дітей. Вони часто живуть у своїх видуманих світах і більш творчо сприймають оточуюче середовище, у той час, як дорослі підходять до всього раціонально і прагнуть виявити взаємозв’язки у всіх процесах і приймати рішення на основі продуманих, виважених розмірковувань. На мій погляд, уяву слід розвивати протягом усього життя і дорослим людям не слід відмовлятися від уяви, адже це не є просто фантазія, а спосіб прийняття нестандартних рішень, або прийняття рішень за умов обмеженості інформації.

45. Мова та мовлення.

Мова – суспільно зумовлена система словесних знаків, яка виникла в процесі розвитку суспільства і розвивається з ним. До основних функцій мови належать: комунікативна (спілкування), означення, вираження, впливу, передачі й засвоєння досвіду людства та знаряддя інтелектуальної діяльності. Мова складається із знаків (слів), що зумовлюють єдність значення, забезпечують людині можливість класифікації й узагальнення образів, предметів, явищ, відношень тощо. У процесі історичного розвитку значення слів змінюється (розширюється, звужується, здійснюється перенесення на інші об’єкти), виникає багатозначність слів. Словниковий склад ще не становить мову. Щоб мова виконувала згадані функції, необхідні сталі закони зміни і поєднання слів у речення, яке виступає одиницею мовлення. Отже, другою складовою частиною мови є її граматична будова: морфологія – правила зміни слів, синтаксис – правила сполучення слів у речення. Мова існує і розвивається тільки у живому спілкуванні, тому вона невідривна від мовлення. Мовлення – процес використання людиною мови для спілкування з іншими людьми. Мовлення здійснюється певною мірою з дотриманням законів і правил цієї мови (українська, російська, англійська тощо). Закони і правила кожної мови, в свою чергу, виводяться з мовної практики людей. Мовлення, таким чином, служить основою створення мови і є формою актуального її існування. Мовлення буває усним і писемним. Усне мовлення — це звучне мовлення, яке сприймається іншими людьми на слух. Усне мовлення поділяється на діалогічне та монологічне. Письмове мовлення — це особливий різновид мовлення, що дає змогу спілкуватися з відсутніми співрозмовниками, які є не лише сучасниками того, хто пише, а й житимуть після нього. Усне мовлення може здійснюватися в діалогічній і монологічній формах. Крім того, розрізняють зовнішнє і внутрішнє мовлення. До зовнішніх видів мовлення належать усі різновиди усного і писемного мовлення. Внутрішнє мовлення – це різновид мовної діяльності, що виступає в ролі механізму мовного мислення. Внутрішнє мовлення можна розглядати як процес народження думки в слові. Внутрішнє мовлення існує в формі беззвучного, структурно згорнутого говоріння (мовлення про себе). У генетичному плані внутрішнє мовлення щільно пов’язане із зовнішнім мовленням та мисленням і визначається рівнем їхнього розвитку. Крім того, цей вид мовлення виконує функцію планування в практичній і теоретичній діяльності людини. Оскільки мовлення є формою існування мови, то вміння здійснювати різні форми мовної діяльності визначають найсуттєвіші якості особистості, що мають прояв у різноманітних ситуаціях і сферах життєдіяльності людини. До основних характеристик цих якостей особистості належать такі мовленнєві вміння: вміння читати вголос, вміння письмової мови та вміння читати “про себе”.