35.Поняття про характер людини.

Спостерігаючи за поведінкою людини, можна побачити прояви сміливості, наполегливості, правдивості, відвертості, тобто певних рис її особистості. Але ці ознаки не завжди характеризують цю людину, бо за інших обставин ці риси можуть і не проявитись. Та якщо ми знаємо, що ця людина завжди смілива, наполеглива, правдива, відверта, то можемо сказати: ці риси характеризують її і за будь-яких умов ми можемо очікувати від людини їх прояву. У цьому випадку йдеться про характер людини. Характер — складне й індивідуально-своєрідне поєднання рис людини, яке формується в процесі її розвитку під впливом умов життя та виховання і виявля­ється в її поведінці. Хар-р - це сталі риси особистості, що формуються і проявляються в її діяльності і спілкуванні та зумовлюють типові для неї способи поведінки. Хар-р є сукупністю певних рис особистості. Кожна риса хар-ру є рисою особистості, але далеко не кожна риса особистості є рисою хар-ру. Щоб бути рисою хар-ру, риса особистості має бути: досить виразною; досить тісно пов’язаною з іншими рисами хар-ру в одне ціле; систематично виявлятися в різних видах діяльності, ситуаціях, обставинах. Хар-р можна визначити як частину структури особистості, в яку входять тільки досить виразні риси особистості, суттєво пов’язані одна з одною як ціле. Хар-р – це каркас особистості.

Виділяють такі риси хар-ру:

1. риси, які хар-зують вчинки людей щодо вибору цілей діяльності і спілкування - ощадливість, раціональність;

2. риси, які хар-зують дії, спрямовані на досягнення цілей - наполегливість, цілеспрямованість, послідовність;

3. риси, які безпосередньо пов’язані з темпераментом і хар-зують особливості дії, вчинків, поведінки загалом - інтраверсія-екстраверсія, тривожність, витриманість-імпульсивність, ригідність.

Риси особистості поділяють на основні та додаткові. Основних рис значно менше, але вони є основою особистості і визначають її розвиток, адаптацію та психічне здоров’я. Якщо ступінь вираженості основних рис великий, то вони накладають відбиток на особистість в цілому, а при несприятливих соц.умовах можуть зруйнувати структуру особистості.

Структура характеру Структур­ність характеру виявляється у закономірній залежності між окремими його рисами. Так, скромність і сором'язли­вість, як правило, поєднуються з тактовністю і поступливі­стю, а зарозумілість та пихатість — із недоброзичливим, неуважним і зверхнім ставленням до людей. Такі систе­ми взаємопов'язаних властивостей називають симптомо-комплексами. Структура характеру визначається не тільки взаємо­зв'язком окремих властивостей, а й властивостями, при­таманними характеру загалом. Таких структурних влас­тивостей характеру виділяють чотири: 1) ступінь їх глибини. 2) активність. 3) рівень стійкості (мінливості). 4) пластичність. Структура характеру не дається від природи, а форму­ється в процесі розвитку особистості. Вона зумовлена життєвим досвідом людини. Усе розмаїття людських характерів важко охопити на­віть детальною типологією. Характер — це продукт тривалого і наполегливого самовиховання. Отже, на відміну від вродженого темпераменту, хара­ктер є життєвим утворенням. Його властивості зумовлені суспільним середовищем, в якому проживає людина, і формуються під впливом виховання і самовиховання.