26.Врахування типів темпераменту у навчальному процесі.

Відомо, що поведінка людини залежить від її індивідуально-психологічних властивостей, тобто темпераменту. Люди бувають різні, і разом із тим кожна людина є неповторною, має свої індивідуальні риси, певні здібності та нахили і у різних ситуаціях поводить себе по-різному. Саме тому, на мій погляд, кожен педагог повинен керуватися і враховувати особливості темпераменту своїх учнів. Більше того, він повинен отримати максимальний ефект від використання та вмілого керування особливостями кожного виду темпераменту і відповідно сформулювати особистий, неповторний підхід до кожного учня. Як відомо, для сангвініка характерна підвищена реактивність, він дуже ініціативний, енергійний і працьовитий. Його цікавить усе нове, з великим бажанням береться за нову справу, віддається їй і може зробити багато, якщо справа виявилася для нього цікавою. Сангвініки легко пристосовуються до будь-якої нової обстановки, швидко схоплюють все нове, добре засвоюють нові знання. Їм також властива висока кмітливість і гнучкий розум. З огляду на це, вчитель має давати учням-сангвінікам такі завдання, які їх зацікавлять, адже це запорука успішного освоєння цими учнями нового матеріалу. Такі учні легко справляться з творчими завданнями, чи завданнями якісно новими, яких раніше вони не виконували, їм набагато цікавіше бути вивчати матеріал, який подається нестандартно, наприклад, у вигляді гри. Вони також зможуть самі організувати подання теми та брати активну участь у цьому, якщо вчитель попередньо зацікавить їх. Особисто я вважаю, що з учнями-сангвініками працювати найцікавіше, головне лише їх зацікавити у цьому. Водночас такі учні не виносять одноманітності, так званої рутини чи таких завдань, які потребують зосередження уваги і наполегливості. Для холерика характерна підвищена емоційна збудливість і неврівноваженість поведінки. Ці якості можуть реалізовуватися через неабияку наполегливість та енергійність при виконанні завдань, що до речі, учитель має взяти до уваги і використати їх “на благо”. Тому завдання для холериків, на мій погляд, мають бути поділені на невеличкі блоки, для того, щоб постійно переключати увагу холериків. Адже ці люди по своїй натурі є нетерплячими, енергійними і завдання, які вимагають значної концентрації уваги, можуть в решті-решт призвести їх до роздратування та знизити їх інтерес до виконання такого завдання. Можна використовувати такі методи засвоєння нового матеріалу, де присутній певний елемент конкуренції, суперництва. Тут вони можуть себе повністю реалізувати. Урівноваженість флегматика дає йому змогу залишатися спокійним за будь-яких умов, завжди слідувати встановленому розпорядку. Флегматик – це спокійний, врівноважений завжди рівний, упертий і наполегливий учень. Йому властиві велика зосередженість і працездатність. Але водночас він недостатньо впевнений у собі, тривожний, малоактивний та безініціативний. Саме тому таким учням найкраще давати такі завдання, які вимагають кропіткої роботи, безліч підрахунків. З такою роботою вони дуже добре справляються. А от завдання якісно нові, на відміну від сангвініків, вони не сприймають і виявляють високу продуктивність при виконанні лише добре освоєної роботи. Меланхолік дуже вразливий, сором’язливий, легко ображається, легко замикається в собі. Потрапляючи в нові умови, він розгублюється, не знає, як себе поводити, червоніє, мовчить. Тому ні в якому разі не можна його критикувати, а навпаки слід уважно його вислуховувати, стимулювати його до діяльності, активно підтримувати у його починаннях, питати його думку з приводу того чи іншого питання. Меланхолік малопрацездатний, швидко втомлюється. Саме тому необхідно створити знайому і спокійну обстановку, а діяльність добре освоєну, щоб меланхолік впорався із досить складними завданнями. Особливо меланхоліки полюбляють спокійну, монотонну роботу. Саме тому у вчителя в арсеналі мають бути спеціальні завдання, які вимагають від учня-меланхоліка наполегливості, уважності та старанності.