23.Екстраверсія-інтроверсія та нейротизм як властивості темпераменту за г.Айзенком.

За певними психологічними критеріями всіх індивідів можна поділити на екстравертів, інтровертів і невротиків. Наявність екстра- чи інтроверсії визначається залежністю ре­акцій і діяльності людини від зовнішніх вражень. На думку Г. Айзенка, два чинники — невротизм та екстраверсія—інтроверсія — є основними парамет­рами особистості людини.

Для екстраверта (порівняно з інтровертом) характерним є:

• трудність щодо вироблення умовних рефлексів;

• більша терпимість до болю;

• товариськість, імпульсивність, недостатній самоконтроль, відвертість у почуттях, життєрадісність, впевненість у собі, невитриманість тощо.

Особливості поведінки інтроверта:

• зануреність у собі;

• труднощі щодо встановлення контактів з людьми, адаптації до релігії;

• висока оцінка етичних норм, планування майбутнього, контроль своїх почуттів тощо.

На одному полюсі нейротизму— нейротики, які відрізняються:

• нестабільністю, неврівноваженістю нервово-психічних процесів, емоційною нестійкістю, рухливістю вегетативної нерво­вої системи;

• збудженістю, змінністю настрою, чутливістю, загальмованістю, нерішучістю.

Другий полюс нейротизму — це емоційно стабільні, для яких характерні спокій, врівноваженість, впевненість, рішучість.

Екстраверти добре засвоюють соціальні норми та легко нала­годжують контакти з іншими людьми, тимчасом як інтроверти погано пристосовуються до незвичайних ситуацій і важко вхо­дять у чужий для них світ почуттів інших людей. Екстраверт відкритий для зовнішніх впливів, а інтроверт, нав­паки, глухий до всього, що існує поза його власною особистістю. Г. Айзенк вважав, що в основі екстраверсії лежить слабкість генерації процесу збудження в поєднанні із силою, швидкістю та стійкістю реактивного гальмування. Стабільний екстраверт відповідає жвавому типові, нестабільний екстраверт — нестримному, стабільний інтроверт -спокійному, а нестабільний інтроверт — слабкому типові. Показники екстраверсії-інтроверсії, стабільності-нестабільності взаємозалежні та біополярні. Кожний з них — це континуум між двома полюсами крайнощів вираження особистістних властивостей. Поєднання цих двох різного ступеня виразності властивостей і становить своєрідність особистості. Характеристики більшості людей частіше тяжі­ють до центру. А віддаленість є свідченням ступеня виразності від­повідної властивості. Поєднання цих двох різного ступеня виразності властивостей і становить своєрідність особистості. Характеристики більшості людей частіше тяжі­ють до центру. А віддаленість є свідченням ступеня виразності від­повідної властивості. Г. Айзенк та його послідовники розробили чимало спеціаль­них тестів-опитувачів, які дозволяють визначити темперамент людини, ступінь її екстраверсії—інтроверсії та невротизму. Ці тести широко використовуються у психофізіологічних експери­ментах. Щоправда, нині у психофізіології панує концепція факторної структури індивідуальності. Факторний аналіз дозволяє виявити природні унітарні структури особистості, що реально притаманні індивідові.