21.Темперамент та його фізіологічні основи.

Поведінка людини залежить не тільки від соціальне зумовленої спрямованості її особистості, а й від специфіки її природної організації, зокрема такої індивідуально-психологічної особливості, як темперамент. Темперамент — су­купність індивідуально-психологічних якостей, яка характеризує динамічний та емоційний аспекти поведінки людини і виявляється в її діяльності і спілкуванні. Темперамент забарвлює всі психічні прояви індивіда, І впливаючи на темп рухів і мови, перебігу емоції та мис­лення. Він обумовлює характер перебігу психічної діяльності, а саме: швидкість виникнення і стійкість психічних процесів, їх психічний темп і ритм, інтенсивність психічних процесів і спрямованість психічної діяльності на певні об'єкти. Уперше науковий підхід до з'ясування фізіологічних основ темпераменту застосував І. Павлов у своєму вченні про типи вищої нервової діяльності у тварин і людини. Павлов виділив чотири види нервової системи: 1) сильний, неврівноважений; 2) сильний, урівноважений, рухливий; 3) сильний, урівноважений, інертний; 4) слабкий. Ці типи вищої нервової діяльності відповідають чотирьом типам темпераментів: холеричному, сангвінічному, флегматичному і меланхолійному. Він вва­жав темперамент найзагальнішою характеристикою кож­ної людини, яка накладає відбиток на всю її діяльність. Якщо схематично подати поєднання властивостей нер­вової системи, то можна побачити неповноту такої класифікації. Сильний тип нервової системи є достат­ньо розчленованим, а слабкий — ні, врівноваженість ви­явилася розчленованою, а неврівноваженість залишилася без зміни. Виділяють чотири основних властивості нервової системи:1) динамічність — характеризує легкість і швидкість утворення мозковими структурами нервових процесів під час формування умовних реакцій збудження чи гальму­вання; 2) лабільність — характери­зує швидкість виникнення і згасання процесів збудження; 3) сила; 4) рухливість. Отже, можемо зробити висновок, що фізіологічною основою темпераменту є загальний тип нервової системи.Російський психолог Вольф Мерлін вва­жав, що темперамент можна було характеризувати за допомо­гою наступних понять: Сензитивність визнача­ється найменшою силою зовнішніх впливів, необхідною для виникнення психічної реакції людини. Реактивність залежить від характеру емоційної реакції індивіда на зовнішні та внутрішні впливи. Темп реакцій виявляється у швидкості перебігу різ­них психічних явищ: часі запам'ятовування, швидкості прийняття рішень тощо. Пластичність — показник гнучкості, легкості при­стосування людини до нових умов. Ригідність це показник інертності, нечутливості до змі­ни зовнішніх впливів. Екстраверсія та інтроверсія розрізняються тим, що біль­ше впливає на реакцію людини — зовнішні враження у пев­ний момент (екстраверти) чи образи, уявлення, думки, пов'язані з минулим і майбутнім (інтроверти). Емоційність — властивість темпераменту, що вказує на швидкість виникнення і перебігу емоцій.

22.Типи і поведінкові властивості темпераменту.

Основним 4 типам нервової системи відповідають 4 типи темпераментів: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік. Кожен тип темпераменту має свої особливості, що суттєво впливають на сприйняття ситуації та поведінку конкретної людини.

1.Сангвінік – легка пристосовуваність до умов, що змінюються; високий спротив труднощам життя; рухливість, товариськість, широке коло знайомств, часта зміна прихильностей, активність і працездатність, швидке переключення на нову роботу, легко перенавчається, оптимістичність, поверховість у сприйнятті людей та явищ, скучність і млявість за відсутності зовнішніх стимулів.

2.Холерик – підвищена збудливість, велика життєва енергія, недостатність самовладання, невитриманість, неврівноваженість, різкість, поривчастість рухів, захопленість новими справами, змінність настрою від злету до падіння, нетерпимість, запальність, голослівність.

3.Флегматик – мала чутливість та емоційність, заспокійливість, повільність, врівноваженість, впертість, терплячість, витриманість, працездатність, інертність, надійність у дружбі, несхильність до змін оточення, вузькість кола спілкування, хороша опірність сильним і тривалим подразникам.

4.Меланхолік – висока чутливість, емоційна ранимість, пасивність, загальмованість, інертність, сльозливість та образливість, боязливість, тривожність, невпевненість у собі, боязкість, нерішучість, невиразність міміки, рухів, настороженість до всього нового, зніяковілість у присутності нових людей, самостійність, чутливість до людей, багатство асоціативного внутрішнього світу.

Тип вищої нервової системи є природженим, але деякі властивості нервової системи мають тенденцію до змін. Холерику можуть бути властиві дуже сильні збудження і слабке гальмування, той самий холерик може вирізнятись сильним збудженням і сильним гальмуванням, але збудження буде сильнішим. Під впливом зовнішнього середовища тип темпера метру загострюються чи, навпаки, пом’якшується.

Тип темпераменту не змінюється з віком людини, але має тенденцію до дозрівання, усталення, набуття нових якостей під впливом життєвих обставин. Загальновідомо, що дитина дошкільного віку, хоч би до якого природженого типу вищої нервової діяльності вона належала, має слабкішу нервову систему, ніж людина доросла, тому й темпераменті реакції дошкільника визначаються підвищеною активністю.

Серед основних властивостей темпераменту слід назвати передусім сенситивність (чутливість). Вона характеризує найменшу силу зовнішнього впливу, що викликає темпераментну реакцію. Сьогодні вже доведено, що най чутливим типом, який легко адаптується до нових умов середовища, є тип слабкий, меланхолік.

Друга властивість — реактивність, тобто сила і енергія, з якою людина реагує на вплив. Найвища реактивність — це реактивність холерика. Крім реактивності, темперамент характеризує також активність, здатність самостійно, свідомо керувати своєю поведінкою. Пластичність і ригідність є параметрами пристосування до зовнішніх впливів. Екстраверсія-інтроверсія свідчать про загальну спрямованість зовні чи всередину. Серед властивостей темпераменту необхідно визначити також темп психічних реакцій.