229.Особливості розробки і використання наочності при викладанні економічних дисциплін.

Наочністю в навчанні називають спеціально організоване в ході навчальної роботи і підпорядковане її завданням застосування реальних об”єктів, явищ дійсності чи їх зображень. За допомогою зору людина отримує до 90% інформації.

Система засобів наочності включає вербальні засоби (образне слово, таблиці), графічні (діаграми, графіки, СЛС), екранно-звукові, зображевальні (репродукції, малюнки), натуральні.

Функції системи ЗН: інформаційна (показує логіку та структуру), розвиваюча, виховна, управління пізнавальною діяльністю, опора розумових дій (постійно тримати перед собою вузлові моменти тощо), створення та розв”язання проблемних ситуацій.

Використання наочності при передачі інформації дозволяє спрямувати її сприйняття адресату, виявляти або формувати асоціацїї пов”язані із життєвим досвідом, розвивати образне мислення, що скеровує загальний розвиток дитини.

При використанні потрібно враховувати психологічні механізми впливу різних зорових подразників на сітківку ока , а, отже, на загальне сприйняття:

• Найкраще привертає увагу світло

• Другий активатор – рух

• Загальна ситуація

• Колір (зміст заглушає темний колір)

• Форма та її окремі елементи (діаграми, графіки , таблиці тощо).

231.Характеристика різних методів активізації пізнавальної діяльності під час лекційних занять з економіки.

Основні форми активізації навчання: конспекти, конспекти-схеми, конспекти-схеми викладача, конспекти-заняття, ролеві ігри, зошити самопідготовки.

Лекційні форми занять із застосуванням: лекція-дискусія, групова консультація, лекція у вигляді конспект-схеми.

Продуктивний метод: частково-пошуковий, дослідницький, ігровий.

Репродуктивний метод: пояснювально-ілюстративний, проблемний.

Методи активізації навчання: аналіз конкретної ситуації, мозкова атака, ігрове проектування, імітаційні ігри, ділові ігри.

Проблемний метод навчання – створення проблемних ситуцій.

Проблемне навчання – система методів отримання знань у результаті розумової діяльності стосовно вирішення проблемних задач. До методів акт-ї навчально-пізнавальної діяльності студентів відносять:

1. метод випадків

2. метод ситуацій

3. інсценізації

4. дидактичні ігри: симуляційні, управлінські, психологічні

5. метод дидактичних дискусій

• пов”язані з поясненням матеріалу

• групові

• круглого столу

• мозковий штурм

• панельні “

230.Характеристика різних методів активізації процесу вивчення економічних дисциплін.

Активні методи навчання зорієнтовані на особистість слухача, на його свідому участь у розвитку власних знань та професійних навичок.

При використанні активних методів навчання слід визначити наступні їх особливості: - активізація діяльності слухача, - підвищений ступінь мотивації та емоційності, - виникнення прямих та зворотних зв’язків (викладач студент).

Інтерактивне навчання – це засвоєння досвіду слухачем (стихійно або спеціально організоване), яке базується на взаємодії з досвідом, активністю та зворотному зв’язку між всіма її учасниками для досягнення взаєморозуміння і корекції навчального і розвиваючого процес, індивідуального стилю спілкування на основі рефлективного аналізу (тут і зараз).

Інтерактивне навчання передбачає між групову активність слухачів: (1)____ (2)соціальну (3)пізнавальну.

Соціальна активність проявляється у навчанні учасників (чому навчається): -обирати стратегії взаємодії;

-задавати питання;

-обмін думками, репліками, коментаріями;

-виступ в ігровій ролі, ролі експерта і т.д.

Пізнавальна активність проявляється в ініціюванні способів діагностики, аналізу матеріалів гри, презентацій.

Мотивації до змін в освітніх технологіях: (1)Бажання –для збереження влади всіма способами контролювати ситуацію, себе та ділових партнерів. (2) Потреба постійно пристосовувати особисті стосунки з керівниками, колегами, оточуючими до обставин, які змінюються. (3) Виклик інтелекту і активності керівника проблемі, яка виникає.

Перевага інтерактивних технологій полягає в тому, що вони збуджують поняття і відчуття, пов’язані з конкуренцією, взаємовідносинами з людьми і вирішенням професійних і особистісних проблем.

При інтерактивному навчанні викладач починає виконувати наступні функції:

• викладач-ігротехнік;

• викладач-інструктор консультант;

• викладач-лектор-експерт;

• викладач-тренер організатор.

Отже, методи активного навчання – це спроби, прийоми, що спонукають до творчої розумової діяльності.

(2)

Активні методи поділяються на імітаційні, які передбачають створення імітаційної моделі об’єкта або процесу (ділові та рольові ігри, ігрове проектування, комп’ютерні симуляції, аналіз конкретних ситуацій, імітаційні вправи та індивідуальні терміни); неімітаційні, при яких активізація навчального процесу досягається за рахунок системи прямих та зворотних зв’язків між викладачем та студентом (проблемні лекції, ПЗ, лаб. роб, семінари, дискусії, курсове та дипломне проектування, практика, стажування, конференція і т.д.).

Класифікація активних методів.

Методи активізації навчально-пізнавальної діяльності (Ковальчук).

1. Метод випадків.

2. Метод ситуацій.

3. Метод інсценізацій.

4. Дискусії дидактичні (пов’язані з викладом, групова, круглого столу, мозковий штурм, панельна, метаплан).

5. Дидактичні ігри (симулятивні, управлінські, психологічні).

За класифікацією Білоус, ______ та Цимбалюк, активні методи поділяються на: імітаційні, проблемно пошукові, колективної розумової діяльності, словесно діалогічні, практичні. Асаме: метод проблемного викладання, самостійна робота з книгою, евристична бесіда, імітаційні вправи, диспут, аналіз виробничих ситуацій, розігрування ролей, ігрове проектування, навчально-ділові ігри, мозкова атака, моделювання, конструювання, дослідницька робота, експеримент, частково пошукові.

Педагогічні технології, якуі відповідають цим методам: (1) Технологія проблемного навч. (2) Техн.-гія модульного навч. (3) Техн.-гія ігрового навч. (4) Техн.-гія комп’ютерного навчання (5) Техн-гія розвиваючого навч.

Загальні ознаки активного навчання:

1. Примусова активність слухачів

2. Співставлення часу активності студентів та викладача

3. Самостійне вироблення рішень студентів

4. Постійна взаємодія слухачів з викладачем за допомогою прямих та зворотних зв’язків.