211. Мета, зміст і типи завдань самостійної роботи для різних вікових груп

Навчання – це самоосвіта, яка грунтується на сам роботі учнів. Уся пед і методична майстерність полягає в створенні оптимальних умов для такої роботи. Це особливо актоально для екон-х згань, оскільки вони мають стати складовою життжвої практики людини.

СП – це не тільки домашнє завдання. Це ще в значній мірі організація СП в навчальній аудит-ї під керівництвом викладача.

У практиці викладання ек-х дисциплін застосовуться такі типи завдань:

• робота з матеріалом підручника; реферування проблемних ситуацій; робота з конспектом схемою, розробленим викладачем, розробленим учнями (групою); аналіз виробничих ситуацій; виконання індивідуаотних завдань; побудова “дерева проблем” та “дерева цілей”; самоперевірка з програмованого контролю; розв”язування задач; складання завдань за темами; заняття у виробничих умовах; робота з ЕОМ; участь у навч-виробничій грі.

Для СП використовується така методична літ-ра: робоча програма, методичні вказівки, конспекти-схеми лекцій, розроблені викладачем; методичні вказівки до навчально-метод гри.

Типи завдань для різних вікових груп різняться за ступенем складності. Наприклад, при підготовці до семінарів і практичних занять учням необхідно крім рекомендованої (або замість неї), використовувати іншу літературу за власним бажанням або за порадами вмкладачів. Для більш старшої вікової групи корисно буде систематично читати спеціальні журнали. Всі зміни і доповнення до питань, які вивчаються, їхню послідовність, порядок і форми контролю с СП викладач повідомляє у процесі читання лекцій, практичних та семінарсиких занять з курсу.

212.Методика проведення дискусії як форма вирішення економічних проблем

Дискусія(від лат.discussio – розгляд, дослідження) – суперечка, обговорення якогось питання. Цей метод базується на обміні думками між учнями, вчителем та учнями. Він навчає мислити самостійно, розвиває здатність до виваженої аргументації та поважання думки інших. Види:

д., що виникає під час вирішення певної проблеми учнями;

д., скерована на формування моральних та ідейних переконань;

д., метою якої є обґрунтування наукових положень, що вимагають попередньої підготовки за першоджерелами.

Методика проведення дискусії полягає в тому, щоб зробити обговорення проблеми творчим. Для цього потрібні доброзичливі взаємини в колективі, повага до думки кожного, готовність винести будь-яке серйозне питання на колективне обговорення. Викладач має бездоганно володіти навичками “творчого слухання”, бути прикладом щодо цього для своїх учнів, навчити їх такому вмінню, бо воно потрібне кожній людині і на все життя.Умови проведення д.:

- усі учасники д.мають бути готовими до неї;

- кожен учасник повинен мати чіткі стислі тези свого виступу;

Можна практикувати “розминку” для активізації д.;

- д.мусить бути спрямована на з’ясування істини.

При проведенні д.широко використовують метод рольових тріад. Він корисний тим, що привчає навіть тих, хто ніколи не бере участі в д., до стилю д-ої поведінки, включає їх до творчого обговорення.