20.Конституціональні типології особистості.

Психіка людини змогла сформуватися і функціонувати лише в певних біологічних умовах: рівень кисню в крові і клітинах мозку температура тіла, обмін речовин і гормональна активність тощо Морфологічні особливості тіла індивіда суттєво відображають біологічні умови розвитку психіки. Отже, має місце її конституціональна типологія.

Існує три основним варіанти людської анатомії (Е. Кречмер):

1)Астенічний тип – худі, з вузькими плечима і тонкими руками, блідою шкірою та плескатою грудною кліткою, з дитинства слабкі і ніжні, швидко ростуть, але впродовж усього життя вони не ви­являють схильності до збільшення обсягу м'язів.

2)Атлетичний тип характеризується м'язами, пружною шкірою, міцною грудною кліткою, широкими плечима, впевненою поставою.

3)Пікнічний тип відрізняється розвитком внутрішніх частин тіла (голови, грудей, черева) і схильністю тулуба до ожиріння при слабкому руховому апараті.

У. Шелдон зробив висновки щодо існування трьох «сома типів» – основних моделей побудови людського тіла, що максимально не схожі один на одного:

(1)Ендоморфний тип відрізняється круглою головою, значними розмірами внутрішніх органів, сферичною формою тіла, м’якістю тканини, тонкі руками і ногами, не розвинутими кістками і м’язами, яскраво вираженими відкладеннями жиру). Ендоморфному сома типові відповідає вісцеротонічний тип темпераменту – функціонально переважають органи травлення.

(2)Мезоморфний тип – широкі плечі і грудна клітина, мускулисті руки, ноги, мінімум жиру, могутня голова. За темпераментом –це соматонік (тіло)

(3)Ектоморфний тип – худа людини з витягнутим обличчям, тонкими довгими ногами, слабкими м’язами, добре розвинутою нервовою системою. Цей соматип має церебронічний темперамент (мозок).

16.Психічні властивості особистості.

Психічні властивості ― сталі душевні якості людини, що утворюються в процесі її тривалої відображувальної дійсності, виховання і самовиховання. Вони характеризують здатність людини відповідати на певні дії адекватними психічними діями (наприклад темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).

Темперамент—це біологічний фундамент особистості, який базується на властивостях нервової системи, пов’язаний з будовою тіла та обміном речовин в організмі. “Т” успадковують, а тому зусилля людини мають спрямовуватися не на його зміну, а на те, щоб йо­го знати та використовувати для адекватної реалізації у відповідній ді­яльності. Це зумовлюється тим, що темперамент визначає стиль поведінки людини та способи організації нею своєї діяльності.

Досвід особистості проявляється у підпорядкованості таких понять: знання – вміння – навички. Вважається загально визнаним, що знання породжують вміння, а останні доводяться до автоматизму і стають навичками. Але така підпорядкованість не враховує того, що знання самі по собі ніколи не існують, а завжди стають елементами якоїсь діяльності, якихось умінь, дій. Лише в уміннях навички як засвоєні дії стають властивостями особистості та визначають її здібності до нових дій.

В психолог. науці під терміном здібності розуміють такі психологічні особливості людини, від яких залежить успішність оволодіння нею знаннями, вміннями, навичками. Передумовою для розвитку здібностей є задатки—вроджені анатомо-фізіологічні та функціональні особливості людини, що є підґрунтям для розвитку здібностей. Виділяють такі рівні здібностей: середні, обдарованість, талант, геніальність.

Середні здібності – наслідувально-стереотипні, на основі яких проходить виконавча діяльність.

Обдарованість – початок творчості в якій – небудь сфері діяльності, яка наближається до сер. рівня культури даного суспільства.

Талант – творча діяльність в одному обмеженому напрямку.

Геніальність – синтез декількох талантів із збільшеними на основі деяких міжпредметних звязків здібностями до більш високомасштабних узагальнень.

Утворені властивості, у свою чергу, впливають на перебіг процесів.

Так, у процесі відчуття формуються конкретні сенсорні власти­вості й цілісна сенсорна організація особистості, яка визначає в по­дальшому кількісно-якісну характеристику відчуттів.

У процесі розв'язання теоретичних і практичних завдань фор­мується вольова організація особистості, визначаючи, як ухвалюють­ся рішення і як вони реалізуються в житті.

Утворена скерованість особистості веде до вибіркового сприйнят­тя та емоційних реакцій, пов'язаних із ним.