203. Методичне забезпечення вивчення теми

Інформаційно-методичне забезпечення – це система необхідних і достатніх умов навчання, що гарантують задоволення потреб в інформаційних джерелах і приписах, тобто в сукупності докуметнтації, в якій накоплені певні знання.

Інформаційно-методичними матеріали є: основні(учбові видання), додаткові (інф. мат-ли, приписи, учбова документація)

Методичне забезпечення: 1) опорний конспект-схема теми; 2)перелік основних понять, що треба повторити для розуміння теми; 3)перелік та пояснення основних понять і концепцій даноїтемиабо модель засвоєння бази знань з теми; 4) Визначення якому матеріалу слід приділити особливу увагу, які можливі труднощі та помилки можуть виникнути в учнів при засвоєнні теми; 5) запитання (з правильними відповідями), тестові запитання різного типу, завдання, задачі, графіки, ситуації для аналізу, рольові вправи тощо; 6) інформаційний блок; 7) що повинен знати та вміти учень з даної навчальної теми.

Учбова документація релізує допоміжні функції і скорочує час на виконання дій, які не складають мету навчання.

При підготовці кожної навчальної теми дуже важливою є її структуризація, найлогічнішою є така структура:

схема основних понять (кожному уроку(темі) передує схема, яка наочно відображає основний зміст, використані економічні поняття та їх взаємозв"язок)

тези навчальної інформації ( доцільно найважливішу навчальну інформацію виділяти іншим кольором, цитати і приклади - курсивом)

завдання різних видів (бажано використовувати завдання, які є проблемно орієнтованими)

тести (кожну тему завершує контрольний тест, що дозволяє встановити, чи досягнуто навчальної мети)

Усе це необхідно записати у карту методичного забезпечення уроку( лекції).

202. Методичні особливості уроку для молодших школярів з використанням економічної казки

Молодший шкільний вік — період інтенсивного формування людської особистості. Розвивається здатність до наслідування, завдяки чому діти оволодівають поняттями про призначення предметів, способами їхнього практичного використання, засвою­ють поведінку старших.

Щоб навчити дитину думати, кращим засобом є гра, під час якої ди­тина привчається виконувати розумові операції і завдання.

Для молодших школярів наслідування праці дорослих — це та­кож цікава гра. Відтак, стає можливим перехід до «розігрування» конкретних життєвих ситуацій. Тому одним з найефективніших організаційних форм навчально - пізнавальної діяльності молодших школярів є економічна казка. Економічна казка є різновидом навчальних текстів які можна аналізувати з соціально-економічного погляду.

Не варто забувати, проте, що діяль­ність, якій притаманна внутрішня мотивація, має завжди залишатися тільки грою, яка подобається гравцям і вільно вибрана ними. Всі «педагогічні» висновки з гри мають випливати ніби самі по собі, без примусу і нав'язливої дидактики. Дуже корисним є тематичне та си­туаційне навчання молодших школярів (як відповідати по телефону, як запросити друга в гості, «віджилі слова», кросворди, доповнення речень).

Викладачу треба намагатися усвідомити цілі самого школяра, менше критикувати, але привчати до самостійності й необхідності ро­бити вибір тощо. Вчителю необхідно поважати індивідуальність уч­нів, не підштовхувати, а вести дитину до конкретних реальних нав­чальних цілей.

Коли Ви складаєте економічні казки, треба подбати не тільки про їхній зміст та оформлення, а й про можливі питання для обговорен­ня. Наприклад: «Як ти гадаєш, що трапилось?», «Чому він це зро­бив?», «Що б ти зробив на його місці?», «А що буде далі?»

Викладач для становлення й розвитку в учнів інтересів до нав­чання, як правило, постійно керується такими основними принци­пами.

- так організувати навчання, щоб учень діяв активно, залучався до процесу самостійного пошуку та «відкриття» нових знань, вирішував питання проблемного характеру;

зробити навчальну працю цікавою, корисною та різноманітною;

гранично чітко пояснити учню користь знання, його доцільність; - якомога більше зв'язувати новий матеріал з уже засвоєними

-знаннями, оскільки він буде в такий спосіб цікавішим і таким, що легше засвоюватиметься;

зробити навчання важким, але підсильним;

- частіше перевіряти та оцінювати роботу школяра, збільшуючи в такий спосіб його мотивацію до праці;

зробити яскравим, емоційним як навчальний матеріал, так і сам фон уроку.

Звичайно, діти не навчаться працювати, тільки граючись. Праця та гра — два різні види діяльності. Перший передбачає на­явність у завданні певної складності, обов'язковість досягнення кінцевої мети. У грі привабливий не кінцевий продукт (часто йо­го тут і нема), а сам процес. Тому дітям важливо підтверджувати розуміння того, що праця — переважно серйозне заняття, природ­на та необхідна умова життєдіяльності, а не лише розвага, радість і захоплення