1. Психологічні особливості розвитку молодшого школяра: провідний вид діяльності, головні психологічні новоутворення.

Молодшими школярами вважають дітей віком від 6/7 до 10/11 років, які навчаються у 1—4 класах сучасної школи. Цей віковий період завершує етап дитинства. Опановуючи новий для себе вид діяльності — навчання, молодші школярі ще багато часу й енергії віддають грі. У цих видах діяльності розгортаються їх стосунки з ровесниками і дорослими, особистісне психічне життя і психічний розвиток, формуються психічні новоутворення, завдяки чому діти виходять на новий рівень пізнання світу і самопізнання, відкривають нові власні можливості і перспективи. Головною особистісною характеристикою молодшого школяра є прийняття і усвідомлення своєї внутрішньої позиції, що дає підстави вважати цей вік зрілим дитинством. Психічний і особистісний розвиток дитини у молодшому шкільному віці зумовлюється особливістю соціальної ситуації розвитку — навчанням у початковій школі. На цьому віковому етапі провідною діяльністю стає навчання, основою якого є пізнавальний інтерес і нова соціальна позиція.

Соціальна ситуація розвитку молодшого школяра. Початок шкільного навчання знаменує собою зміну способу життя дитини. Це принципово нова соціальна ситуація розвитку особистості. Перехід до шкільного життя пов'язаний зі зміною провідної діяльності з ігрової на навчальну. Дитина починає усвідомлювати, що вона виконує суспільно важливу діяльність — вчиться — і значущість цієї діяльності оцінюють люди, які оточують її. Якщо гра дошкільника була необов'язковою і батьки могли будь-коли її припинити, з різних причин вважаючи, що дитині вже досить гратися, то навчання є обов'язковою діяльністю, до якої дорослі ставляться з особливою повагою. Навчальна діяльність має яскраво виражену суспільну значущість і ставить дитину в нову позицію стосовно дорослих і однолітків, змінює її самооцінку, перебудовує взаємини в сім'ї.

Новоутворення молодшого шкільного віку. В процесі навчальної діяльності розвиваються основні психологічні новоутворення молодшого шкільного віку: довільність психічних процесів, внутрішній план дій, уміння організовувати навчальну діяльність, рефлексія.

2. Розвивальна робота психолога в дитячому дошкільному закладі.

Розвивальна робота з дітьми переддошкільного віку (2-3 роки). Дитину переддошкільного віку складно включити в регулярні зайняття, організовані за ініціативою дорослого, з наступних причин: йому важко утримувати увагу впродовж навіть невеликого відрізку часу, особливо якщо затіяна дорослим гра не стільки цікава дитині, скільки корисна для його розвитку; він не завжди добре розуміє звернену до нього мову і частенько не в змозі відповісти на питання; у нього взагалі доки мало умінь і навичок, на які можна спертися при організації розвивального зайняття. Необхідно забезпечити дитині широкі можливості користуватися кожним з п'яти почуттів : знайомлячись зі світом, він повинен бачити, чути, чіпати руками, пробувати на смак і запах. Розвивальна робота з дитиною переддошкільного віку будується не за принципом спеціального розвитку окремих психічних процесів, а спрямована на загальне, максимально різнобічне ознайомлення дитини зі світом предметів, людей і стосунків, в ході якого і відбуваються поступовий розвиток, удосконалення і ускладнення усіх психічних пізнавальних процесів.

Розвивальна робота з дітьми молодшого і середнього дошкільного віку(3-5 років). Рівень психічного і особового розвитку дітей 3-5 років вже дозволяє проводити з ними спеціально організоване як індивідуальне, так і групове розвиваюче зайняття, побудоване в ігровій формі. Правомірною стає і розробка конкретних програм розвивальної роботи, при складанні яких доцільно брати до уваги такі аспекти, як: наявність у дитини потреби в спільній з дорослим діяльності; сензитивность цього вікового періоду для розвитку певних психічних функцій і особових якостей; зона найближчого розвитку. Таким чином, приступаючи до розробки програми розвиваючої роботи з дітьми дошкільного віку, психолог повинен орієнтуватися на знання основних психологічних закономірностей розвитку дитини в різні періоди дитинства і враховувати індивідуальні особливості конкретної дитини. Крім того, слід мати на увазі, що між розвиваючим впливом різних видів дитячої діяльності існує широка взаємна компенсація. Наприклад, розвитку дрібної моторики сприяють і ліплення, і конструювання, і малювання, і розфарбовування, і мозаїка. Усе це готує руку дитини до письма анітрохи не гірше, а може бути, і краще за примусове виведення паличок і закарлюк на папері. Тому перевагу слід віддавати тому зайняттю, яке може бути краще організоване дорослим і до яких випробовує велику схильність сама дитина.

Розвивальна робота з дітьми старшого дошкільного віку. Старший дошкільний вік безпосередньо передує переходу дитини на наступний, дуже важливий етап його життя - вступ до школи. Тому істотне місце в роботі з дітьми шостого і сьомого року життя починає займати підготовка до школи. Тут можна виділити два аспекти: по-перше, тривалий цілеспрямований розвиток особистості дитини і пізнавальних психічних процесів, що лежать в основі успішного освоєння дитиною в майбутньому власне учбової програми а по-друге, навчання початковим шкільним умінням і навичкам(елементам письма, читання, рахування).